У своїй книжці політолог-міжнародник Максим Яковлєв досліджує найрізноманітніші теорії змов та пояснює, як конспірологи бачать світ і за допомогою яких інструментів вони складають свої змовницькі мозаїки. Масони, євреї та рептилоїди. COVID-19 і Швеція, Данія й норки. Некрокомуністи й мультиплікатори-змовники. Як насправді працює ефект Даннінга‒Крюґера? Чому потонув «Титанік» і до чого тут мандрівники в часі.
Максим розповідає про змови у спорті та на Євробаченні, про загибель принцеси Діани, перемогу Обами на виборах за допомогою маніпуляцій погодою, а також про те, що Римську імперію нібито придумала іспанська Інквізиція, а Україну — масони. За допомогою вправ і низки опитувань ви зможете перевірити, чи схильні самі вірити в подібні змовницькі теорії та зрозумієте, як сконструювати власну.
Я бачив дивний сон.
Немов передо мною Безмiрна, та пуста, i дика площина
I я, прикований ланцем залiзним, стою
Пiд височенною гранiтною скалою,
А далi тисячi таких самих, як я.
Так починається твір, мабуть, із найпотужнішою масонською репутацією в українській поезії – «Каменярі» Івана Франка, написаний 1878 року. Зрозуміло, що якщо масони — каменярі, то й Іван Франко — масон, як може бути інакше? У вірші також є таке:
У кождого в руках тяжкий залізний молот,
І голос сильний нам згори, як грім, гримить:
«Лупайте сю скалу! Нехай ні жар, ні холод
Не спинить вас! Зносіть і труд, і спрагу, й голод,
Бо вам призначено скалу сесю розбить».
Чий це голос згори? Абсолюту? Великого Архітектора? Чи, може, очільника ложі? Шукати у вірші масонські конотації не так уже й складно, навіть для непрофесійного літературознавця, але якщо ми так робимо, то чи не вдаємося до відшукування смислів за лекалами самих конспірологів?
На просторах усезнавчого інтернету можемо прочитати про цей твір і те, що в ньому відображена «квінтесенція бачення шляху розвитку масонського руху». Питання не таке вже й риторичне, якщо врахувати, що за доступними даними важко знайти переконливі документальні докази належності Івана Франка до якоїсь із масонських лож (на момент написання цього тексту мені вони невідомі— може, їх приховали конкуренти ілюмінати).
Визнаю, що питання «Іван Франко — масон?» має і дражливий для українців вимір: круто було б, якби один із канонізованих батьків нашої нації був масоном, а з іншого боку, не дуже круто, бо, знаєте, це все ж масони. Зрозуміло, що ці питання в жодному разі не заперечують той факт, що на території України діяли масонські ложі.
В описі до квест-екскурсії «Таємниці полтавських масонів» сказано, що потенційні учасники ознайомлюються з такими питаннями: «Масонство – релігійна секта чи таємна організація? Як масони контролюють світ? Чи знаєте ви, який ритуал має пройти новобранець і чи є у вас шанси стати членом братства?».
По-перше, це зайвий раз свідчить, що масонський рух в Україні був і, дуже ймовірно, досі живе. По-друге, можна пишатися тим, що поціновувачам масонства є що показати і на наших просторах. А, по-третє, я дуже жалкую, що пандемія коронавірусу та війна внеможливили не лише мою участь у цій екскурсії, але й самостійну роботу з матеріалами щодо українського масонства, що потребує подальших наукових розвідок.
Тест на знання великої української класики
Еней був парубок _________
І хлопець хоть куди ________,
Удавсь на всеє зле проворний,
Завзятіший од всіх бурлак.
Но ________, як спаливши Трою,
Зробили з неї скирту _______,
Він, взявши торбу, тягу дав;
Забравши деяких __________,
Осмалених, як гиря, ланців,
П’ятами з Трої накивав.
Якщо ви не змогли заповнити жодного пробілу, то звіроящури вже точно серед нас. На масонській належності автора цих рядків я окремо не зупинятимусь, бо про це написано багато, втім, зазначу, що це може бути зайвим доказом того, що масони творили на користь своїх держав і не відмовлялися від української ідентичності. До речі, про причетність автора наведених рядків до масонства ніби свідчень більше, ніж на користь масонства Івана Франка.
На одному з інтернет-ресурсів мені натрапився такий пасаж: «“Енеїду” з автографом автора дбайливо зберігав в особистій бібліотеці імператор Олександр І. Примірник твору Котляревського мав навіть Наполеон І Бонапарт». Вочевидь ця інформація покликана підвищити статус справді визначного для української культури твору, але якщо хоч на хвильку задуматися, то в ньому криється дещо більше: якщо якийсь російський царьок «дбайливо зберігав» текст «Енеїди» Котляревського (можливо, хтось і був цьому свідком) або французький імператор Наполеон його із собою возив, то що це каже про нашу самооцінку? А якби ці історичні постаті не читали і не знали про цей твір, про що це говорило б нам, українцям?
На моє глибоке переконання, цінність «Енеїди» в жодному разі не залежить від того, чий імператор і як ставився до цього тексту. У просуванні таких постколоніальних наративів набагато легше простежити антиукраїнської змови, ніж у фантазіях про мандрівників у часі, які підкинули Котляревському текст «Енеїди» для того, щоб виправдати прадавній статус української мови, яку, мовляв, вигадував міфічний австро-угорський генштаб, щоб завдати шкоди Росії. У цьому разі виключно ми відповідальні за те, що сприймати як ціннісне для нашої культури, нації, мови, а не чиїсь царі чи імператори.
«Одного з колишніх президентів України, ім’я якого не розголошується, якось відмовилися приймати до масонської ложі» читаємо на ресурсі my-kiev.com в опублікованій 2020 р. статті Вікторії Паздрій «Масони: історія “вільних каменярів” Києва».
З першого абзацу ми дізнаємося, що вислів «неотесана людина» родом із масонства, а далі про те, що осердям київського масонства були Липки, і, можливо, сам Григорій Сковорода брав участь у житті київської ложі «Безсмертя», заснованої 1784-го. У статті також згадується київська масонська ложа «Об’єднані слов’яни», створена 1818-го, яка входила до складу Великої Ложі «Астрея», що діяла в Санкт-Петербурзі за англійським статутом.
Цікаво, що на відміну від європейських масонів, масони України містикою цікавилися не так активно, намагалися звести її до мінімуму, а більше переймалися політикою. З покликанням на Віктора Савченка, українського історика, дослідника масонства й автора книжки «Україна масонська», стаття повідомляє, що серед політиків масонами були гетьман Павло Скоропадський, голова директорії УНР Симон Петлюра, а також Християн Раковський, який очолив 1919 р. Раднарком УСРР.
«Саме політичні розбіжності розкололи 1917-го українське масонство на три протиборчі частини: проімперську, «федеративну» та націоналістичну. Що, власне, і занапастило його як організований таємний рух». Характерний для будь-якої української «тусовки» принцип із трьома гетьманами на двох козаків вочевидь виявився сильнішим за масонські устої.
Зі статті читачі також можуть дізнатися про існування українського масонського вебпорталу freemason.org.ua. Якщо ви жінка і вирішили стати масонкою, на жаль, шансів у вас мало, бо в розділі «Як стати масоном» написано: «Стати масоном може лише чоловік вільний та доброї слави, що досяг 21 року». Якщо ви відповідаєте цим критеріям, можете заповнити нескладну заявку: повне ім’я, контактний телефон та адреса електронної пошти, і мотиваційний лист у добровільній формі.
Заявник може вибрати країну, місто та, відповідно, ложу. У Києві, приміром, є три достойні ложі, одна з яких – «Equilibrium» – англомовна. З усіх міст лише одне написано латинськими літерами— Drogobych, і там діє лише одна ложа— Достойна ложа «Юрій Котермак». Суто за назвами мені імпонує одеська ложа «Ланжерон» (як красиво звучить!). Словом, вибір є.
Історію масонського руху в Україні не вважаю за потрібне переказувати, зважаючи на те, що вже є книжка Віктора Савченка на цю тему, втім, вона не позбавлена деяких неточностей, тож, можливо, з часом після роботи з архівними джерелами в Україні, а також з іншомовними, вийде оновлене видання.
Цікавинкою у вступі до «України масонської» є така цитата: «Та й сам “проєкт Україна” також, можливо, масонська вигадка (адже масонами були творцi нової держави: гетьман Розумовський, Котляревський, Гулак-Артемовський, Франко, Грушевський, Петлюра, можливо, Сковорода та Тарас Шевченко). Проте їх масонства не слiд боятись». Абсолютно підтримую автора в тому, що нам не слід боятися не лише масонства, а й невідомих сторінок нашої історії, які ще чекають на своїх дослідників.
Максим Яковлєв – досліджує українську та міжнародну політику. Очолює кафедру міжнародних відносин і керує Школою політичної аналітики Національного університету «Києво-Могилянська академія».
