До Дня Захисника України молодіжний театр-студія “БезМеж” Хмельницького Центру національного виховання учнівської молоді презентував нову театралізовану постановку — поетичну композицію “Ми – Нація! Ми – Сила! Ми – Народ!”. Показ відбувся у Хмельницькій обласній універсальній науковій бібліотеці.
Про це Суспільному розповів режисер Центру національного виховання учнівської молоді Володимир Павловський.
За його словами, в основу композиції “Ми – Нація! Ми – Сила! Ми – Народ!” лягли вісім віршів сучасних поетів про війну, боротьбу, ненависть, віру та любов. Події сучасної російсько-української війни дали поштовх митцям до творчості.
“Слово поетичне сьогодні стає дуже популярне саме в такій критичній, граничній ситуації, історичній. Знову поети виходять на передову і разом із ними актори”, — каже режисер.
Серед акторів постановки – учні, студенти, працівники різних установ. Діючими «особами» сценографічного вирішення стали стільці.
“Війна зруйнувала цей побут. Стільці стали “зброєю”, “руїнами”, “бомбосховищем”, “залою суду” і таке інше. Побут змінюється, він кричить, він поранений війною. Тому і стільці зі своєї функції такої побутової, функціональної, такої, як сидіти на них, перетворилися в живі персонажі”, — розповідає Павловський.
Учасниця театру-студії “БезМеж” Вікторія Клопотовська обрала для прочитання вірш поета Юрія Рибчинського. Каже, що це не просто вірш, а крик кожного українця.
“П’ята ранку, було темно, було тихо як в раю.
Ти прийшов на нашу землю, щоб знайти тут смерть свою.
А ти думав, сучий сину, чадо чорної пітьми,
Що тебе із хлібом – сіллю зустрічатимемо ми?”
Фрагмент вірша Юрія Рибчинського
“Як тільки я проговорюю “п’ята ранку” — все! Струм по жилах, по нервах. І просто одразу оті страшні картинки, які ми бачимо в новинах, в телефонах, всюди. Перегляд такої вистави – це такий добрячий струс, аби розуміти, що ти живеш в країні, де продовжується війна”, — каже Вікторія.
У читацькій залі Хмельницької обласної універсальної наукової бібліотеки — митці та працівники. Серед них і бібліотекарка Ірина Лісова: “Емоції зашкалюють, як кажуть. Найбільше вразило — це перші дні війни, як одразу – воно схопило за душу і тримало до кінця в одному темпі, в одному напруженні”.
Композиція присвячена захисникам України, а також усім, хто своєю працею в тилу наближає перемогу. За словами режисера, у планах — показати її глядачам у різних містах України.
“Ми бачимо таке грецьке слово – катарсис, ми бачимо це очищення. Ми бачимо, що ці підібрані вірші впливають на співпереживання глядача, на його серце, на його протест, на його боротьбу», — говорить Володимир Павловський.
Катерина Шевчук
Фото: Суспільне Хмельницький
