чорні зеленоокі коти
не втікають через дорогу,
лиш світять зіницями з потойбіччя,
вони ж бо точно знають,
що нема куди поспішати…
такий спокій розлився,
як після відбою тривоги,
що й собаки перестають гавкати,
лащаться мені до ніг
то осінь – понаді все, то осінь,
що приходить як милість
після згуків небесних вод,
що пролились над нами,
симфонією Ревуцького,
вчора в Рієці так само шуміло юґо
й знов залило квіткові базари,
а нині хтось сухими устами
обціловує землю.
Джерело: facebook.com
Прокоментуєте?
