Всесвітній день письменника Миколаївська обласна організація НСПУ провела разом з читачами обласної універсальної наукової бібліотеки. На засідання за круглим столом були запрошені члени найстаріших творчих об’єднань міста – заводу «Зоря», Чорноморського суднобудівного – «Стапель», медичних закладів – «Рефлектор».
«Писати як живеш і жити – як пишеш», ось така тема була запропонована для обговорення членам клубу «Мистецтво слова», який діє при МОУНБ. Кожен з присутніх мав можливість розповісти чому почав писати, що для нього головне, адже письменник має вміти долучитися до формування свідомості особливо молоді, їх світогляду. Має мати добрі очі і уважне серце. Жити з добрим словом у душі.
Голова МОО НСПУ Віра Марущак наголосила, що свято письменників стосується кожної людини, бо немає тих, хто хоча б один раз не тримав у руках книжку. А також розповіла про 45-річну історію Миколаївської обласної організації.
Заступник голови Ольга Славна розповіла чому взялася писати поезію і прочитала вірш, який зачепив кожне жіноче серце. Приводом для написання стало потрясіння – вона побачила дитячий згорточок на смітнику, а також зупинилася на своєму баченні досконалої поезії, засудила графоманство.
Ведуча заходу, завідуюча відділом соціокультурної діяльності Галина Войцеховська порушила ще одне важливе питання – фан-фікшн. Актуальність теми полягає у тому що літературні твори, написані фанатами за мотивами книжок, фільмів, коміксів, ігор продовжують молоді автори. Чи є у цьому користь? Чи є це одним з видів літератури? Були названі подібні приклади з життя великих письменників Стівенсона і Конан Дойля, та Ця тема також обговорювалась під час засідання за круглим столом.
Свято пройшло з користю для кожного присутнього, бо письменник мусить уміти виховати людей.
А дійсно: що ж це? Фанфікшн － це тощо. Це може бути продовження канонічної історії, інше розгортання подій або взагалі переміщення героїв у іншу реальність. Нерідко зустрічаються кроссовери － поєднання кількох фандомів.
У кожного фікрайтера (так називають тих, хто пише фанфіки) своя історія. Хтось випадково знайшов сайт і вирішив спробувати писати, комусь друзі кидали свої роботи, а вже потім вони й самі пробували створювати історії, комусь просто не вистачило чогось в оригінальній історї, тому вирішили самі доповнити її. Саме я почала читати фанфіки задовго до того, як спробувала їх писати. А на написання мене наштовхнула смерть улюбленого героя в книзі, що тоді захопила весь мій розум. У моїх перших фанфіках то його смерть виявлялася страшним сном однієї героїні, то знаходилися способи оживити його.
Дехто вважає фанфікшн літературним феноменом ХХ сторіччя. І така думка справді не пустий звук, бо фанфіки － теж вид літератури (хоча деякі так можна назвати лише з великою натяжкою). Але й класичною літературою їх не можна назвати. Чомусь згадується постмодернізм, у якому автори свідомо та підсвідомо вплітають у свій твір уже відомі сюжети. У фанфіках же навпаки － у відомий сюжет вплітають свій твір.
Ставлення до фанфікшена досить неоднозначне. Прихильники можуть назвати безліч причин, чому фанфіки － це дуже круто. Противники ж вважають, що майже всі фанфіки дуже неякісні, а ще це взагалі порушення авторських прав.
З одного боку, збереження характерів персонажів та атмосфери оригінальної історії свідчить про майстерність автора, з іншої － дає декому привід називати фанфіки плагіатом. Хоча насправді фанфіки не намагаються видати себе за оригінальні твори, що робить використання терміну «плагіат» не зовсім коректним. Не рідко бачу приклади, коли автор з часом починає насправді більш грамотно виражати думки. Не можна забувати, що такі площадки стають прекрасною основою для спілкування. Завдяки фанфікшену набагато легше знайти людей з вподобаннями схожими на твої власні, а подальше спілкування може вилитися у прекрасну дружбу. Я бачу лише позитивні моменти у цій діяльності,» － ділиться думками
Гоголь мав пристрасть до рукоділля: в’язав на спицях шарфи, кроїв сестрам сукні, ткав пояси, до літа шив собі шийні хустки.
Корнія Чуковського насправді звали Микола Васильович Корнейчуков.
Джек Лондон був соціалістом, а крім того — першим в історії американським письменником, який заробив своєю працею мільйон доларів.
Агата Крісті страждала на дисграфію, тобто практично не могла писати від руки. Всі її знамениті романи були надиктовані.
Едгар Аллан По все життя боявся темряви, а Оноре де Бальзак завжди писав у темряві. Марк Твен був непоганим винахідником. Серед його розробок — блокнот з відривними листочками для журналістів, шафа з розсувними полками, саморегульовані підтяжки, а також самий геніальний з його винаходів — машинка для зав’язування краваток!
Діккенс не міг працювати, якщо столи і стільці в його кабінеті не стояли так, як треба, а у Лорда Байрона було чотири домашніх гусака, які всюди слідували за ним, навіть на громадських зборах.
Всесвітній день письменника відзначається за рішенням 48 конгресу Міжнародного ПЕН-клубу, що відбувся 12-18 січня 1986 року. ПЕН-клуб був заснований у 1921 році.
Назва організації – абревіатура, утворена першими літерами англійських слів poets- поети, essayists – нарисовці, novelists – романісти (слід відзначити, що абревіатура в даному випадку співпадає зі словом pen – ручка в перекладі з англійської). Ідея її створення належить англійській письменниці Кетрін Емі Доусон-Скотт. Першим президентом ПЕН-клубу став Джон Ґолсуорсі. В 1923 році відбувся перший конгрес ПЕН-клубу в Лондоні, в той час ПЕН-центри були створені у 11 країнах світу. Сьогодні подібні центри діють в 130 країнах.
Це – міжнародне об’єднання письменників, яке, як зазначено в Хартії ПЕН-клубу, „виступає на захист принципів свободи інформації всередині кожної країни і між всіма країнами. Його члени зобов’язуються виступати проти придушення свободи слова в будь-якій її формі в тих країнах і суспільствах, до яких вони належать, а також в усьому світі, коли це можливо. ПЕН-клуб виступає на захист свободи преси і проти необгрунтованого застосування цензури в мирний час. ПЕН-клуб вважає, що необхідне просування людства до більш високих форм політичної і економічної організації потребує вільної критики уряду, органів управління і політичних інститутів. Оскільки свобода передбачає добровільну стриманість, члени ПЕН-клубу зобов’язуються виступати проти таких негативних аспектів свободної преси, як неправдиві публікації, навмисна фальсифікація, спотворення фактів або тенденціозно безчесна їх інтерпретація заради політичних, групових або особистих цілей”.
Віра Марущак, голова Миколаївської ОО НСПУ
