Лауреата Нобелівської премії з літератури-2021 оголосять 7 жовтня. Напередодні, як це відбувається кожен рік, букмекерські контори опублікували таблиці з рейтингами – хто з письменників має найбільше шансів на нагороду.
Першим у букмекерському табелі стоїть румунський поет та прозаїк Мірча Кертереску. За трилогію про диктатуру Чаушеску «Сліпучий» він отримав премію Лейпцизького книжкового ярмарку-2015, і відтоді світова преса називає його «фаворитом Нобелівської премії з літератури», але поки безрезультатно.
Мірча Кертереску
Другий у рейтингу букмекерів – Харукі Муракамі. Він – найвічніший фаворит. Цей ярлик приклеївся до японського письменника у середині нульових, бо вже у 2008 році «Ройтерс» називав його так. А письменник у відповідь просив не робити ставок на нього. «Це не перегони», – написав він у книжці, у якій зібрав свої інтерв‘ю та відповіді на листи шанувальників. Вона вийшла друком у 2015 році.
«Виграє – не виграє» почалося з першого разу, як букмекерські контори «Nicerodds» та «Ladbrokes» стали приймати ставки на літературного Нобеля. Це був 2005 рік.
Харукі Муракамі
Муракамі одразу був нагорі букмекерського переліку. Оповитий таємницею, з шаленими світовими накладами. Проте процедура вибору Нобелівського лауреата забороняє розголошувати будь-які дані, навіть імена номінантів. Тож в такій ситуації шанувальникам творчості Муракамі довелося шукати натяки на перемогу, одним із яких у 2006 році була премія Франца Кафки – наче той, хто її отримує, 99% – лауреат Нобелівської премії. Так було з Ельфрідою Єлінек та Гарольдом Пінтером у 2004 та 2005 роках. Але у 2006 році премію Кафки отримав Муракамі, а Нобелівську – Орхан Памук.
Кожен новий роман підіймав Муракамі на вершину букмекерського переліку. Коли вийшов «Норвезький ліс» та «19Q4», він був першим, але не у рейтингу Нобелівського комітету. Навіть у 2012 році, коли всі казали, що премію давно не давали комусь з Азії, тому точно Муракамі, журі не похитнулося: нагороду отримав письменник Мо Янь із Китаю.
У 2019 році Муракамі хотіли дати альтернативного Нобеля, який виник через те, що у 2018 році оригінальний Нобелівський комітет узяв паузу на рік, аби розібратися зі своїми членами журі: чоловіка однієї з членкинь журі звинуватили у сексуальних домаганнях, а інших членів підловили на тому, що вони розголошували імена вірогідних переможців.
Муракамі від альтернативного Нобеля відмовився й опинився у рейтингу-2020 на третьому місці. Перед ним ішли Маріз Конде та Людмила Улицька. Жодна з них не отримала Нобеля.
Людмила Улицька
Цьогоріч російська письменниця Людмила Улицька спустилася на третю сходинку рейтингу. А за багато років перегонів авторка «Казуса Кукоцького» та «Даніеля Штайна, перекладача» завжди залишається у топі вірогідних переможців.
Четверту сходинку букмекерського рейтингу поряд з Улицькою посідає канадська поетеса, есеїстка та перекладачка Енн Карсон. На жаль, українські видавці зовсім не звертають увагу на її творчість, тому прочитати її вірші, есеї, переклади можна лише в оригіналі.
Енн Карсон
Замикає п’ятірку ще один давній фігурант подібних рейтингів – письменник із Кенії Нґуґі ва Тхіонґо. Український масовий читач не може ознайомитися з його творчістю через відсутність перекладів. За даними Вікіпедії, єдиний його твір, перекладений українською, вийшов у 1979 році у журналі «Всесвіт». Це було оповідання «Відійшла з посухою». І сталося це через те, що письменник лівих поглядів. У 1973 році отримав премію «Лотос» на конференції письменників Азії та Африки в Алма-Аті. У 1974 році на запрошення Спілки письменників СРСР жив у Ялті, де завершив роман «Криваві пелюстки».
Нґуґі ва Тхіонґо
Нґуґі ва Тхіонґо вважається одним з найбільш талановитих письменників східної Африки. У 2009 році був номінований на Букерівську премію за сукупність створеного. У 2010 і 2014 роках розглядався як один із найбільш імовірних кандидатів на Нобелівську премію.
Нґуґі ва Тхіонґо пише одночасно мовою кікуйю, щоби його розуміли якомога більше людей у Кенії, та англійською – для міжнародної спільноти.
Спочатку їх 14
Відбір переможця рік у рік відбувається за такою схемою. До 31 січня збирають імена номінантів. Їх, за правилами, надсилають літературні «спілки» та академії/навчальні заклади країн. Збирається приблизно три чи чотири сотні імен. Але достеменно не відомо, оскільки Нобелівська премія тримає цю інформацію в таємниці.
На початок літа складається довгий лист, який налічує 14 прізвищ. Кожному вигадується прізвисько. Справжні імена не вимовляються.
Обговорення триває літо. Члени журі читають твори «чотирнадцятки». Намагаються це робити в оригіналі або за допомогою перекладачів, які теж живуть під розпискою про нерозголошення даних.
У вересні складається короткий перелік із 5 прізвищ. Починається голосування. У жовтні дають нагороду одному.
Серед українських письменників немає нобелівських лауреатів, проте українці номінувалися чи були плани це зробити, але через різні політичні обставини цього не ставалося: Іван Франко, Василь Стус, Іван Багряний, Павло Тичина, Іван Драч, Ліна Костенко, Микола Бажан, Улас Самчук, Олесь Гончар, Борис Олійник та інші.
У березні 2021 року Верховна рада проголосувала за висунення Ліни Костенко на здобуття Нобелівської премії у 2022 році.
Нобелівську премію з літератури мають письменниці, які пов’язані з Україною: білоруска Світлана Алексієвич народилася в Івано-Франківську, її мати – українка. Бабуся польської письменниці Ольги Токарчук – українка.
Що відомо
З 4 по 11 жовтня Нобелівський комітет оголошує лауреатів 2021 року.
Церемонія нагородження через пандемію буде у гібридному форматі – на неї зможуть прийти лише мешканці Швеції, лауреати з інших країн отримають нагороди у себе на батьківщині.
У 2020 році поетка Луїза Глюк отримала Нобелівську медаль у себе в саду.
Ганна Мамонова
Джерело: suspilne.media.
