Поетеса, прозаїк, журналістка, кіносценаристка, кінознавець, відповідальний секретар ОО НСПУ, членкиня правління Національної спілки кінематографістів України, засновниця громадської організації «Імпресія», одного з організаторів Всеукраїнського конкурсу малих прозових форм ім. В. Стефаника, – це все в одній особі…
Марія ВАЙНО народилася в селищі Букачівці на Рогатинщині, зростала у Калуші, а вже давно вона іванофранківка. Один Бог знає, як їй вдається поєднувати із написанням віршів та новел інші свої заняття й захоплення, громадську діяльність. Скажімо, три роки тому пані Марія з власної ініціативи почала вести на ОТБ «Галичина» авторську програму «Вмикайтеся – поговоримо» – інтерв’ю з талановитими людьми Прикарпаття. Взагалі-то вона свого часу працювала в цій сфері у Києві – була літредактором, редактором на Першому національному телеканалі, сценаристом різних телевізійних проєктів, а тепер навчилася, знявши відеоматеріал, і сама його монтувати. «Мене тоді навідала оптимістична думка, що у 65 років, коли діти виросли, онуки далеко, я можу дозволити собі робити те, що не дозволяла досі», – згадала вона на недавній творчій зустрічі в мистецькій вітальні обласної універсальної наукової бібліотеки ім. І. Франка.
Але тут розмова йшла передовсім про нове захоплення М. Вайно: вона постала перед поціновувачами її багатогранного таланту як… художниця. У вітальні розгорнули виставку 25 робіт пані Марії, виконаних у різних техніках. Загалом у її доробку вже понад 30 картин, створених за вісім місяців з торішнього літа, коли почала малювати. Представила присутнім пані Марію ще в одній творчій іпостасі директорка ОУНБ Людмила Бабій, котра, зі слів новоспеченої художниці, і «спровокувала» її ознайомити зі своїми живописними роботами читацько-глядацьку публіку.
Певна річ, у головній книгозбірні краю письменниця мала багато творчих зустрічей, але ця заінтригувала присутніх уже самою своєю назвою – «…невідома й відома Марія Вайно…». А на підготовленій працівницями бібліотеки книжковій виставці «…відома Марія Вайно» було представлено 21 видання з фондів обласної бібліотеки – це її поетичні, прозові твори й навіть навчальний посібник «Сценарна майстерність» у двох книгах.
Отож цього разу модераторка творчої зустрічі з пані Марією – літературознавиця, кандидатка філологічних наук Марта Хороб розмову про творчість української письменниці розпочала зі ще незнаної загалу грані її таланту й нагадала усім, що поєднання словесної творчості з малярством – не така вже й рідкість серед літераторів, відповідні приклади можна навести з античних часів, середньовіччя, ближчих до нас історичних епох і з сьогодення. В українській літературі хрестоматійним зразком поета й водночас художника, звісно ж, є Тарас Шевченко. Малював картини і Володимир Винниченко – прозаїк та драматург, чиї п’єси ставили на європейських сценах. А Шевченківська лавреатка – яскрава творча особистість української діаспори, представниця Нью-Йоркської школи поетів і прозаїків Емма Андієвська є авторкою не лише віршів, романів, а й картин у стилі сюрреалізму.
Що ж спонукало Марію Вайно спробувати свій хист в образотворчому мистецтві? Вона повідала, що давно приятелює із франківськими художниками, на їхніх виставках подовгу стояла перед уподобаними картинами, бувала і в їхніх майстернях. Приміром, товаришування з Тетяною Павлик розширило її уявлення й знання про процес професійного малярства, про працю й життя цих митців, допомогло письменниці змалювати словами образ художниці в одному зі своїх прозових творів.
«Але припустити, що я сама малюватиму в прямому значенні цього поняття? Якби мені років 15-20 тому хтось спрогнозував те, що мої картини експонуватимуть на виставці, я б сказала: «Друже, спам’ятайся!». Проте невипадково у народі мовлять, що своєї долі людина і конем не об’їде. Торік на виставці майстрині живопису й художньої кераміки Марії Корпанюк (вона, до речі, пише й самобутні поезії) я була просто приголомшена її прекрасними пастелями, які цвіли всіма барвами веселки. Про це й сказала мисткині, а вона на те: «Мені чомусь видається, що й ви самі могли б малювати». Дала мені, щоб я спробувала, папір і пастельні олівці», – почули присутні в мистецькій залі бібліотеки з уст художниці.
Отак письменниця уперше в житті створила кілька малюнків, і, уявіть собі, вже Марію Корпанюк своєю чергою вразили малярські здібності її тезки, які у письменниці проявилися одразу й так несподівано для них обох, приємно подивувало притаманне М. Вайно тонке відчуття кольорів. А після того літераторка познайомилася з науковою працівницею Музею мистецтв Прикарпаття Тетяною Мурафою, теж, як і Марія Корпанюк, майстринею кераміки. Пані Тетяна поділилася з нею приладдям для малярства й полотном, стала, зі слів гості бібліотечної вітальні, головним спонсором її першої художньої виставки – йдеться про рами для картин. Підтримав Марію Едуардівну в її новому захопленні також професор кафедри дизайну і теорії мистецтва ПНУ ім. В. Стефаника Богдан Губаль.
«Я ще вчуся живопису, тож поради його, теоретика і практика образотворчого мистецтва, для мене дуже цінні, – каже Марія Едуардівна. – А сам процес малювання нині, у час рашистської агресії проти України, коли нерідко і мої ночі безсонні через тривожні новини з фронту, заспокоює мене, зокрема та ж лінія горизонту моря, яку старанно прорисовую. Я люблю не тільки Карпатські гори, що зображаю на своїх картинах, а й море, яке малюю з пам’яті. Адже мій батько – естонець-балтієць. Малювання для мене – своєрідна арттерапія. Сподіваюся, що нею будуть для відвідувачів ОУНБ і мої роботи».
Ось як на творчій зустрічі з письменницею охарактеризував її малярський дебют сам Б. Губаль:
– Марію Вайно раніше я не раз бачив на художніх виставках як глядачку, яка вдивлялася в картини, мовби крізь себе їх пропускала. А не так давно уперше побачив роботи й самої письменниці – олійний живопис, пастелі. І переконався: вони втілюють у собі образне сприйняття Марією Едуардівною довколишнього світу, тобто це не просто споглядальні замальовки побаченого авторкою, за відтворення якого вона береться. Не кожному і професійному митцеві вдається так вкласти в живописну роботу свою душу, як пані Марії. Вона не байдужа до того, що малює, а робить це з любов’ю, тож картина випромінює закладену в ній внутрішню енергетику авторки. Те ж море на її полотнах буває різним – зрозуміло, залежно від свого природного стану воно і колір змінює. Але річ не лише в цьому. У Марії Вайно море невіддільне від неба – це мовби єдиний світ, хоча між ними і простежується лінія горизонту… Пастелі у мисткині-початківця психологічні, їх незрідка диктує авторці імпульсивність її світосприйняття. А назагал у кожній картині пані Марії глядач може відкрити для себе щось цікаве, яке його духовно збагатить…
Доцент кафедри методики викладання образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва та дизайну ПНУ ім. В. Стефаника Василь Корпанюк:
– Хоч Марія Вайно не має фахової освіти художника, її твори вражають своєю колористичністю, тонованістю, композицією. Це, як і майстерне володіння словом, великий дар, котрим наділив її Господь Бог…
Письменник і вчений, академік Володимир Качкан:
– Справді, благословенна Небом творчість Марії Вайно. Такий висновок можуть зробити і читачі її поетичних та прозових творів з вишуканою стилістикою мови, в яких відчуваються особливий жіночий нерв, проникнення в саму суть людського життя, і глядачі її першої виставки художніх полотен. На кількох картинах бачимо тут небесні світила – сонце під час сходу й заходу і місяць. Коли переглядав їх, то в голові сяйнула ось яка думка про давно знайому мені письменницю, а тепер ще й авторку експонованих робіт: «Може, і ця дивовижна жінка зі своєю добротою й ніжністю, життєвою потребою віддавати їх близьким, як і невтомно пізнавати довкілля, сама зійшла з небесного сузір’я на землю?». Хочу побажати пані Марії неозорого (як на її картинах) моря творчості, підготувати, випустити й презентувати в цій же бібліотечній залі альбом своїх художніх робіт…
Голова ОО НСПУ, очільник Товариства письменників і журналістів ім. І. Франка Євген Баран:
– На мій погляд, саме така світла й життєствердна творчість, яку Марія Вайно представила нам в експозиції своїх картин, здатна рятувати цей нинішній земний світ. Світ, який, на жаль, все більше морально деградує, у якому пропагують і все більше домінує спрямований проти людяності й душевності культ сили і який через те може повернутися до похмурого середньовіччя…
Серед тих, хто привітав Марію Вайно з успішним малярським дебютом, були й начальниця управління культури, національностей та релігій Тетяна Бойко та Івано-Франківський міський голова Руслан Марцінків. Вони підкреслили харизматичність цієї творчої особистості, закликали й інших наслідувати її переконливий приклад того, що людина може в будь-якому віці пізнати секрети якогось нового виду творчості і, навчаючись у майстрів-професіоналів, успішно проявити себе в ньому.
Як резюмувала Марія Вайно, цілком несподівану навіть для багатьох її знайомих першу виставку своїх картин вона підготувала не для здобуття визнання і в цій сфері творчості. А новим захопленням хоче показати не лише своїм ровесникам, а й песимістично налаштованим набагато молодшим від неї людям, що «життя тільки починається».
Іван ГАВРИЛОВИЧ, заслужений журналіст України, спецкореспондент газети «Галичина», заступник голови Івано-Франківської міської «Просвіти», член НСПУ і НСЖУ
Чільна світлина — Марта Хороб і Марія Вайно
Прокоментуєте?
