Дмитро Васильович Павличко ввійшов у літературу більше 70 років тому. Він був одним серед найвідоміших, найталановитіших поетів України.
Село Стопчатів — мала батьківщина Дмитра Васильовича, де 28 вересня 1929 року він появився на світ Божий. Учні Стопчатівського ліцею гордяться тим, що наше село прославив знаменитий поет — Герой України — і шанують свого земляка та його творчість.
29 січня 2023 року Дмитро Павличко залишив цей світ і полинув за вічні обрії. Зажурилася Україна, запечалилися Гуцульщина та його рідний Стопчатів, утративши вірного сина та громадянина-державника.
До перших роковин смерті Поета хочу поділитися кількома спогадами про цю велику Людину.
За роки моєї праці в Стопчатівській школі проводились різні заходи в знак шани Дмитра Павличка. Розповім лише про деякі з них.
Кожного року у вересневі дні стопчатівські першокласники зі своїми класними керівниками відвідували присілок Багадунку, де стоїть хата з голубими стінами, в якій народився і провів дитячі роки Дмитро Васильович. Відвідуючи родинну садибу поета, зустрічалися з молодшим братом Михайлом, який радо чекав нас біля брами. Фотографувалися біля криниці і пили джерельну воду, читали вірші зі збірки «Плесо».
Щорічно 28 вересня у школі проводили свято «Наш Дмитро Павличко». Всі учні 1 класу вчили вірші поета. Це був родинний захід, бо, крім дітей, приходили їхні батьки, бабусі, дідусі. Виступали не тільки першокласники, а й школярики 2-4 класів. Габорак Марія Михайлівна — шкільна бібліотекарка завжди оформляла виставку книг, які поет видав для дітей, — «Плесо», «Найкраще місце на землі», «Рідна мова», «Золоторогий олень» і ін.
Відвідуючи сестру Дмитра Васильовича Марію, яка мешкала в Стопчатові, ліцеїсти декламували вірші і підносили їй квіти, а в дарунок отримували частування і щиру подяку з Києва від поета, бо Марія Василівна дзвонила братові тоді ж, у день нашого приходу. В одному з листів директорці ліцею Романюк Василині Василівні письменник щиро дякує вчителям та учням за увагу до його творчості та повагу особисто до нього і зізнається: «Який же я щасливий саме тому, що народився у Стопчатові! Стопчатів — моє серце. А тому я дякую Вам за те, що згадали мене» ( Київ. 5.Х.95).
Захід закінчувався піснею «Два кольори». Кожний першокласник отримував на пам’ять магнітик із портретом поета і написом «Дмитро Павличко — наш поет-земляк», а клас — плакат «Стежками дитинства нашого поета Д. В. Павличка», який висів на чільному місці в класі.
Цікава фотографія маленького Дмитрика, який у шість років читав
вірші Т.Г.Шевченка в стопчатівському клубі. Про це поет згадає пізніше
у творі «Мати»:
Клуб сільський. Чотири кроки — сценка,
В залі — дим гасниць і цигарок.
Там колись декламував Шевченка
Я — із Багадунки пастушок.
Закінчує цей вірш такими словами:
…Всі мені плескали. Тільки мати,
Тільки мати плакала моя.
Свої ювілеї — п’ятдесяти-, сімдесяти- і вісімдесятирічні — Дмитро Павличко святкував у рідному селі в Будинку культури.
З 80-річчям нашого земляка учні вітали короваєм на вишитому рушнику, були учасниками святкового концерту у Народному Домі, декламували поезії ювіляра. У дарунок отримали добірку книг видавництва «Веселка», що було приємним сюрпризом для дітей.
Учень 8 класу нашої школи Андрійчук Павло взяв участь в районному Зльоті обдарованої молоді Гуцульщини, на якому декламував поезії поета. 24 березня 2013 р. він став переможцем 8 районного Зльоту обдарованої молоді за роботу «Дмитро Павличко — наш земляк», яка зберігається в ліцеї дотепер.
А в 2014 році Павло, учень вже 9 класу, підготував на Зліт обдарованої молоді Гуцульщини дослідницьку роботу «Дмитро Павличко — лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка».
Свою творчу роботу Павло завершив словами: «Символом України у віршах Павличка є тризуб, пташка «волове очко», що літає над кущем ялівцю, наперсток, що загубила в траві його мати, біла скатертина, яка нагадує рідне село».
Творчість нашого односельця Дмитра Павличка для дітей є символом любові, вірності і шани до свого народу, своєї землі, рідного слова, що надихає підростаюче покоління на нові звершення в ім’я майбутності України.
27 березня 2014 року проходила обласна краєзнавча конференція учнівської молоді «Шевченко та Прикарпаття», присвячена 200-річчю від дня народження Т. Г. Шевченка. Андрійчук Павло виступив із доповіддю на тему «Дмитро Павличко — лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка». За активну участь нагороджений грамотою.
Літо 1999 року надовго запам’яталося учням стопчатівської школи.
Дмитро Васильович — тоді Посол України в Республіці Польща — у серпні цього року організував для десятьох учнів, відмінників навчання, поїздку в Польщу. З приємністю і задоволенням згадують цю подорож колишні учні нашої школи: Осовська Валентина, Андрій Сабадаш, Ольга Колодій.
«Глибокий відбиток у моїй пам’яті залишив далекий 1999 рік, коли за сприяння земляка, відомого поета, посла України у Польщі Павличка Д.В. невеличка група учнів нашої школи відвідала Польщу. Найбільше мене вразило перебування в посольстві України у Польщі та екскурсія до музею відомого польського композитора Фрідеріка Шопена. Щира Вам подяка, Дмитре Васильовичу, та низький уклін», — згадує педагогиня-організаторка виховної роботи Уторопського ліцею Павлюк Валентина Іванівна (в 1999р. уч. 5 класу Осовська Валя).
«Минуло вже досить багато часу, але в моїх спогадах залишилися незабутні враження від поїздки в Польщу. Я дуже вдячний Дмитру Васильовичу Павличку, бо це була перша в моєму житті велика подорож, яку ще й тепер згадую з ностальгією», — розказує Андрій Сабадаш.
Учні Стопчатівської школи з Дмитром Павличком біля будинку Українського посольства. 1999 рік. Варшава (Польща)
Романюк Ольга Миколаївна — директорка Уторопського ліцею (в 1999 Ольга Колодій, уч.9 класу) пригадує: «Літо 1999 року згадується мені не раз. Хоча пройшло багато часу, але спогади про поїздку зринають і до сьогодні. До нас часто приїжджали представники Українського посольства в Польщі, спілкувалися з нами, вручали подарунки. Така увага вражала! Дякуємо Вам, Дмитре Васильовичу, за три тижні щастя!»
Найзнаковіша подія відбулася 28 листопада 2019 року в актовому залі Стопчатівського ліцею — презентація книги «Поеми і притчі», виданої до 90-ї річниці від дня народження Дмитра Павличка, організована Аделею Григорук — членкинею НСПУ, НСЖУ, письменницею, літературознавицею.
На заході, крім учнів та педагогів, були присутні гості з Косова — В. Шкурган — письменник, голова Косівського осередку НСПУ, М.Порох — членкиня Клубу інтелігенції ім. І. Пелипейка та РО «Просвіта». Захід відкрила директорка Мирослава Добровольська, а вокальне тріо вчителів ліцею виконали пісню про рідний край.
Аделя Григорук цікаво і змістовно представила ліцеїстам і вчителям нову книгу митця, в якій зібрані його програмні твори, зокрема 28 поем, 7 послань та 18 притч.
Вчителі української мови і літератури С.В.Гавриш та Г.Ю Симчич підготували декламаторів — Софію Добровольську (10 кл.), Дениса Парапіру (7 кл.), Юлію Солоненко (9кл.), Софію Бурдуланюк (9кл.), Єву Сабадаш (6 кл.). Христину Гавриш (5 кл.), Арсена Солоненка (4-А кл.), з уст яких лунало чимало уривків із поем та притч.
Письменник Василь Шкурган у своєму виступі говорив про багатогранність особистості Дмитра Павличка, його насичене творче і громадське життя.
Наприкінці знайомства з новою книгою Павличка педагоги школи Світлана Гавриш, Марта Зелінська, Надія Павличко виконали пісню «Два кольори», яка давно вже стала народною.
Директорка ліцею щиро подякувала за приємне спілкування, а педагог-організатор О.І.Сав’юк вручила всім учасникам і гостям пам’ятні магнітики і листівки з портретом Дмитра Павличка. Світлини заходу робив фотограф Василь Боднарук.
Авторці цих рядків було дуже приємно вручити Дмитрові Васильовичу в грудні 2019 р. в його київській квартирі пам’ятні подарунки та альбом із презентації його нової книжки, який став своєрідним фоторепортажем цієї небуденної як для автора, так і для ліцею, події. Спілкування з поетом було приємним. Наш земляк щиро подякував за увагу до нього, до його творчості.
На жаль, це була остання зустріч. Більше ми з Дмитром Васильовичем не бачилися.
Хочеться ще відмітити, що за ініціативи і при допомозі Д.В.Павличка в селі було відкрито символічну могилу воїнам УПА в Стопчатові (2002) та пам’ятник сотенному Гамалії (2012).
Дмитро Павличко в день свого 80-річчя. с. Стопчатів. 19 вересня 2009 року
Завершити розповідь хочу словами Аделі Григорук: «Творчість Дмитра Павличка — то його біографія, викладена мовою поезії, своєрідний літературний автопортрет. Це його сповідь і покаяння, і молитва, і присяга, які вознеслися над глибинами минулого, аби кликати Україну голосом правди, який ціле життя кличе і Дмитра Павличка…».
Ольга Сав’юк, педагогиня-організаторка виховної роботи вищої категорії Стопчатівського ліцею з 1964 року по 2021 рік, відмінник народної освіти України, пенсіонерка
