У Краматорську на Донеччині вийшла збірка поетичних та прозових творів «Немеркнуче світло сердець».
…Кривий Торець, немов козацька шабля,
На сонці сяє між очеретів!..
Чумацьким шляхом, порохом просяклим,
Вертаємо до рідних берегів.
Ці рядки із вірша поета з Донеччини Юрія Доценка «До витоків» могли б стати влучним і доречним епіграфом до збірки поетичних та прозових творів «Немеркнуче світло сердець», підготовленої Краматорським міським літературним об’єднанням імені Миколи Рибалка. По-перше, тут згадується одна із знакових річок краю, що починається в центральній частині Донецького кряжу. А по-друге, щодо рідних берегів, то такими можна вважати один із розділів книги — «Наша пам’ять», до якого ввійшли твори місцевих письменників, яких уже немає з нами. Серед таких,
звичайно, і знаний поет із Краматорська, лауреат Шевченківської премії Микола Рибалко, ім’я якого носить міське літературне об’єднання.
А у розділі «Кардіограма краматорських сердець» читачам пропонується творчість більше двох десятків місцевих авторів, які гуртуються довкола літературного об’єднання. Ще один розділ «Наші гості» представлений переважно більш відомими письменниками з Києва, Харкова, Слов’янська, Дружківки і навіть із далекого Хабаровська, куди закинула доля одного з наших земляків.
Збірка художніх творів «Немеркнуче світло сердець», як і їй подібні, ще раз переконливо спростовує стійкий міф про Донеччину як насамперед «край вугілля та металу». Адже проза та вірші авторів книги є свідченням того, що одним із символів краю може бути не тільки «чорне золото», а й світло сердець талановитих поетів та прозаїків, які колись та тепер живуть і працюють у прифронтовій області.
До речі, ініціатором виходу книжки у світ та її редактором став краматорський поет Олег Максименко, якого Донецька обласна організації Національної спілки письменників України вже рекомендувала до вступу в Спілку.
Прокоментуєте?
