Гостював у Західночеському університеті з розповіддю про «Фугу смерті» – центральний поетичний документ літератури Шоа, שׁוֹאָה (в окцидентальній традиції Шоа (досі) називають Голокостом). Пауль Целан, автор вірша, народився в Чернівцях, а загинув у Парижі, кинувшись з моста Мірабо у води Сени. Напередодні смерті поет побував в Ізраїлі, де зустрівся з друзями / подругами чернівецької юності, але й почув те несхвальне, що не давало спокою йому самому: «Ти пишеш мовою убивць твоїх батьків і нищителів твого народу?».
Тисяча дев’ятсот шістдесят сьомого, за три роки до своєї смерті, Целан зустрічається з Гайдеґґером – поет із філософом. Целана цікавить філософія Гайдеґґера й захоплює, що філософ так багато уваги надає поезії. Їх обох приваблює Фридрих Гельдерлін. Целан сподівається від Гайдеґґера також чогось іншого, буквально двох-трьох слів, одного-єдиного речення, яких так і не почує…
Своєю творчістю Целан спростував тезу Теодора В. Адорно про неможливість поезії після Шоа («Писати вірші після Аушвіца – варварство»), яку врешті під впливом поезії Целана спершу почасти, відтак повністю відкликав і сам Адорно.
Вперше «Фуга смерті» з’явилася тисяча дев’ятсот сорок сьомого в перекладі румунською з назвою Tangoul morţii, «Танго смерті», і щойно опісля в оригіналі.
Дилема «Мова матері – мова вбивць» спонукала до пошуку нових форм поетичного письма, придатного для висловлення жахливого досвіду. Без Целана годі уявити німецьку поезію другої половини двадцятого сторіччя.
Джерело: facebook.com
Прокоментуєте?
