У фондовій збірці Закарпатського музею народної архітектури та побуту зберігаються унікальні предмети, виготовленні з вовни, які формувались століттями – це ліжники, гуні, сукно, «капчурі», рукавиці, «нараквиці», овечі шкіри. Вони призначені для інтер’єру житла, а також входили до складу традиційного зимового народного вбрання.
На виставці відвідувачі мають нагоду познайомитися з наступними експонатами:
Гуні (петеки, «губані», «губи»). Це – плечовий одяг, пошитий із грубої вовняної тканини. Традиційні кольори одягу – білий, сірий, чорний. Гуня була невід’ємним атрибутом традиційного чоловічого і жіночого народного костюму закарпатців аж до кінця ХІХ – початку ХХ ст. єдиним верхнім плечовим одягом.
Ліжники. Це – вовняне, м’яке, з довгим пухнастим ворсом на дві сторони покривало. З давніх часів ліжники були найбільш вживаним предметом щоденного домашнього побуту: ними застеляли постіль, піч, припічок, лавицю, накривалися вночі. Сучасними осередками ліжникарства є Рахівщина.
«Капчурі» («штримфлі», «холявки»). Це – плетені з вовни шкарпетки в гуцулів, висота яких сягала до середини литки або вище (як панчохи). Використовували для утеплення ніг, для захисту від ушкоджень, а також як декоративне доповнення до взуття.
Рукавиці. Це – виріб із цупкої теплої тканини, шкіри, вовняних ниток, хутра тощо з відділенням для великого пальця, які надівають на кисть руки у холод або для роботи. Ще наприкінці ХІХ – у середині ХХ ст. в’язані гачком, значно рідше – спицями. Найчастіше рукавиці були однотонні. Часом декорували поперечно-смугастими візерунками.
«Нараквиці» (нарукавники). Це – прикраса до комплексів святкового вбрання, які носили поверх рукавів сорочок або під ними.
Виставка діє до 20 січня.
zakarpattya.net.ua
Прокоментуєте?
