“Українська літературна газета”, ч. 5 (349), травень 2023
19 січня 2022 року на Водохреща
явилась райдуга над Дніпром
навпроти Тарасової Гори. Я злякалася…
***
Мечем двосічним райдугу Дніпро
Здійняв на Водохрестя з вод глибоких –
Й здалось: аж зойкнув на Горі Пророк
І віщо калатнув мене неспокій.
…Той знак лихий з торішньої зими
Стримить у пам’ятку мені, як міна…
З непослуху праІгоря провину
Сота мій дух – важкий ще на помин.
Бо ми згубили слух до засторог –
Й сліди до Роду біс нам досі плута…
Терпляче ж усевишніє Сварог
Й натужно, наче жорна, коло крутить;
І сторожує третіх півнів гук,
І крики сов, і сонця зирк черлений…
Ми згордували зорями – до згуб –
І хрест чужий волочим на раменах…
Незлякані лисиці на щити
Нам знову ощетинились скажено…
В своїх богах нагадуємось ревно
І молим: рідну Русь уберегти.
***
Чую: течуть вогні через мене,
Стугнами стогне степ наш правічний…
Чую: стрибожо дужію в стременах –
Бог наш забутий кличе на віче.
Бачу: у синє Свароже коло
Золото крешуть мечі навхрестям.
Слово постало віссю – й на сполох!
Рідна молитва відлякує нечисть.
Іскри зигзиця – у душі зойком,
в темінь віків і в намули купалищ …
Дух дивини з праотцівських настоїв
немочі кревні вкраїнські палить.
Внуки дажбожі в зношенім рам’ї
віри чужої ще не захиріли.
Бунтом бинтую роду непам’ять,
Пращурам зрію в зболений Вирій…
Дай, мій праРОДе, сили помічні:
Скличмо стихії погуком правим –
Русь-Україну зцілити в січі
Й згубу вчинити мокшам-варавам…
Чую: вогнями
у Слово
течу я…
БИЙ, ПЕРУНЕ, БИЙ!
заклична пісня
Бий, Перуне-боже, бий,
москалів ущент розбий:
хмари «хаймерсом» чеши,
орків «градами» криши,
громовержи «буревієм»
на сусіда-лихоВія;
нечисть «смерчами» зідми
з України – й болітьми
ти розсій «бавовну» рясно,
щоб горіла і не гасла,
щоб не гасла, вогневіла –
злого духа спопеліла –
за вкраїнське жито скошене;
за дитятко недоношене;
за дівча, звірячо збавлене;
за жіноцтво, глумом травлене;
за синів-соколів люблених,
на війні кривавій згублених;
за полонених і вкрадених
та розп’ятих підло зрадами;
скалічілих і мордованих;
за садки рясні корчовані
та господи, згаром зчорнені,
в пам’ять Роду горем вгорнені;
тихі води розметрежені;
небо, кулями мережене;
пташі гнізда розполохані
лихо-Вієм та й непроханим…
А нас Мати-Русь родила,
місяцем обгородила,
зорею оперезала,
всьому мирові
за золото показала! *
Бий, Перуне, бий,
москалів розбий!
Нам у цій борні –
бути на коні!
Бо за нами – Право.
Україні – слава!
*уривок із давньої української молитви; моя баба Ганна навчила її казати«в дорогу».
