НОВИНА
І сталося…
Сиділи москвичі.
Співали перед ними гастролери.
Й зайшли у зал вже майже уночі
місіонери – посланці Бандери.
Заручниками стали глядачі,
а групу артистичну відпустили.
Позачиняли двері на ключі
І вѝмоги до влади сповістили.
І затремтіли ті, що у кремлі.
«Злякалися», — не зовсім це підходить.
І новина помчала по землі,
як прибутні в річках карпатських во̀ди.
Чи справді це було чи не було?
Не суть важливо.
Важливіше інше.
Як не колись, то зараз це змогло
відбутися.
І навіть стати віршем.
Читаємо – огиддя те зайшло
туди, де косить та, що із косою.
Ніхто не скаже «цього не було»,
чи він в орді, чи він поза ордою…
21 січня 2023
ПАМ’ЯТІ МИРОСЛАВА ПОПАДЮКА
Огортає особливий сум
в ненаситний двадцять третій рік.
Знову вістка, як раптовий струм, —
відійшов красивий чоловік.
Він молився вранішній росі.
Співрозмовник був у нього Прут.
І вітали квіти його всі.
І любив його покутський люд.
Сумно, як привозять земляків,
страчених потугою падлюк,
на яких скеровував свій гнів
Мирослав Петрович Попадюк.
І на журавлиному крилі
полетіла до небес душа.
Тішиться, що бачить на землі,
як отримав ворог відкоша.
Огортає особливий сум
в цей кривавий двадцять третій рік.
Знову вістка, як раптовий струм, —
відійшов красивий чоловік…
23 січня 2023
* * *
Вже твій шлях не такий. І хода не така.
І твій досвід по суті задрібен.
І сумління здебільшого все пропіка –
чи насправді комусь ти потрібен?
Бо життя – найцінніше, що Богом дано,
нівелюється протягом року.
І, пригублене, терпне святкове вино.
Й підкрадається знову неспокій.
І, розшарпана, слухає тишу душа
і жадає приємної вістки.
І, за звичкою, знову кудись поспіша
і шукає притулку для хисту…
25 січня 2023
ПАМ’ЯТІ ЮЛІ ТКАЧОВОЇ
Помирають мої автори…
У безмежжі знаходять притулок.
Принесли чорну вістку вітри,
що нема вже Ткачової Юлі.
Це тендітне дівча, як пташа,
поблукало десь там чужиною.
Трохи світу пізнала душа,
трохи зці̀лилася супокоєм.
Залишились тоненькі книжки,
повні щирості і життєлюбства.
А ще в пам’яті голос, який
спонукає до совісті людство…
28 січня 2023
* * *
Забудуться прикрі невдачі
й ознаки стрімкого страху̀,
коли на світанку побачиш
дитячі сліди на снігу.
Хоч кимось вони бережені,
відведені кимсь від біди.
Тобі ці відбитки студені
не просто дитячі сліди.
Щось бачиш у них загадкове.
Дитинство своє наяву,
що нібито сонце ранкове
пригріло холодну траву.
Окреслена їхня тендітність
до чистих думок спонука,
що їхня поява — то рідкість,
яка поки є. Не зника…
6 лютого 2023
Прокоментуєте?
