перебігли білки по зимовій веранді
пробігають за снігом – стрімкі й безпорадні –
ось поштар в уніформі – місить сніги
нас засипало пухом – папером – словами
для октав у яких ми тепло заховали
для початків елегій – строфи – і снаги
от у віршах зимових лижня меланхолій
може сниться комусь цвітіння маґнолій
із уявного світу чи ліній границь
чим живитися білкам на зимній веранді?
Пярт живе – як цвіркун – у рипучій шухляді
із околиць своїх та чужих погранич
все одно поруч із віршем – зі снігом при дверях
залишається вислів про дім Гайдеґґерів
про самотність – що звісно – у вусі сюрчить
в небі залишки пір’я обшиті нитками
ми літаємо в снах – або ж літаками
або мислимо снігом що в гніздах лежить
залишається музика з Пяртом та лютнем
зі щипкових – дві арфи й барокова лютня
з віршів – зв’яжеться нитка рядка
та похилий дашок – як картузик – сараю
із якого на гілку білка стрибає
і зсувається сніг як промерзла ріка
зі щипкових залишиться ще й мандоліна
крихти хліба з лушпиннями мандарини
у жупанах і шубах вертляві білки
все що зможе пристати до звуку й оркестри
мандоліна і лютня – двоюрідні – сестри
арфа ж – схожа на дельту ріки
щось залишиться звісно листи і чекання
у завулку засніженім запах пекарні
спорожнілі крамниці – ні цукру ні солі
відкидання снігів під супровід арфи
та лютневі синкопи й зсинюшені барви
ув готовій до кільчення бараболі
у щипковому ладі отих інструментів
у річках – поки що – безтілесних і мертвих
що покриті снігами як титлою букви
сподівання що Пярта зіграють щипкові
що минеться зима і забудеться ковид
і кульбабка проб’ється з-за будки.
27.02.2021
Джерело: zbruc.eu.
Прокоментуєте?
