тебе – наче пучку світла
за пазухою я б зберіг;
й стіжок пахучого сіна
яким притрушено сніг
для білих ягнят що нині
вперше по снігу біжать
як світло що всередині
пульсує – вони тремтять
сніги в наших віршах зависнуть
в порожньому домі – луна
ягня одне ненавмисно
в глибокі сніги пірна
то смикає сіно – то множить
собою цей світ світел
не знає що ж йому можна
коли дві доби мете
тримається сліду – то грузне
то входить в біблійний стих
пучку зі світла і музики
за пазухою нам нести
так хочеться разом дивитись
з вікна – за ягням отим
в домі з повітрям ситим
в якому вугільний дим
в якому я дихаю рвійно
в якому ти тихо мовчиш
і двері з замком подвійним
стискаються тишею тиш
zbruc.eu
Прокоментуєте?
