* * *
Господи, Боже, ніхто ж не проти,
живи собі, царствуй на небесі.
Там після бою хлопці з нашої роти
прийдуть до тебе. Всі чи не всі.
Але, коли на те твоя воля,
щоб ми не всі до Тебе прийшли,
пошли нам, Боже, водички живої,
ковток повітря пошли.
Витримає серце, якщо не броник,
і тільки гнів порве береги.
Сьогодні ми зірку в степу хоронимо,
пробач нас, зіронько, не вберегли
Я тут в бліндажі до Тебе молюся,
кому ж помолитися, як не тобі?
Там у Києві гетьман слизький, як мерлуза,
то винесу сам на своєму горбі.
Вітер останні страхи розвіє,
от тільки моторошно,
коли щораз,
діти, яких убила Росія,
перед світанком приходять до нас.
Ми без ротації довгі тижні,
довгі століття вогонь і бруд.
Ти заповів,
я люблю своїх ближніх,
тому я тут.
Прокоментуєте?