У Національному музеї літератури України письменник Павло Кущ презентував трикнижжя повістей для дітей середнього шкільного віку «Зі швидкістю літа».
Юні читачі – семикласники Софіївсько-Борщагівського ліцею досить активно та охоче спілкувалися з автором. Їх цікавило все-все-все, а тому запитання сипалися, як горох із мішка. Коли і як з’явилася ідея написати найпершу книжку? Яка з повістей для автора най-найулюбленіша? Котрі із творів писалися швидко і, навпаки, довго? Чи буде продовження повістей? Над чим зараз працює письменник? Чи важко писати світлі та веселі твори у важкий період війни, коли окуповані і сільська мала батьківщина, і місто, де він жив і працював?
А коли почули, що сам Павло Кущ якраз у такому ж віці, як і вони зараз, уже виношував бажання колись написати книгу та вів щоденник, де записував хлоп’ячі походеньки, то окремі з дітей вирішили й собі використати цей досвід. Бо таку ж корисну пораду семикласникам також дав ще й присутній на зустрічі знаний письменник Анатолій Качан, який успішно працює на поприщі літератури для підростаючого покоління.
Трикнижжя «Зі швидкістю літа», що побачило світ у столичному видавництві «Друкарський двір Олега Федорова», має очевидний волонтерський підтекст. Усі виручені за реалізацію книжок кошти перераховують для потреб ЗСУ. Зокрема влітку автор та читачі допомогли бійцям однієї з артилерійський бригад придбати старлінг. Інші кошти напередодні зими вирішено використати для забезпечення захисників України теплою амуніцією.
Ліцеїсти також дружно взяли участь у цьому проекті: придбали понад чотири десятки примірників «Зі швидкістю літа». І швиденько вишикувалися у довгу чергу до автора веселих книжок за автографом.
Знаєте, що вкотре приємно вразило письменника? Як і раніше, він — уже дев’ять років, перебуваючи у статусі внутрішньо переміщеної особи, пропонує дітям-переселенцям свої книжки у подарунок. Однак ті здебільшого відмовляються, бо також хочуть допомогти ЗСУ. Так само трапилося і цього разу: свій внесок у спільну справу зробили хлопчаки із Запоріжжя та Маріуполя… Що досить символічно, адже Павло Кущ народився у Запорізькій області, а тривалий час жив і працював на Донеччині.
Прокоментуєте?
