Виступ голови Національної спілки письменників України Михайла Сидоржевського на VІІІ з’їзді НСПУ
Шановні делегати з’їзду!
Наш сьогоднішній з’їзд – особливий.
Особливий тим, що вперше за час існування Спілки від його рішень буквально залежить майбутнє самої Спілки. І це не є перебільшенням.
У нас нема альтернативи. У нас немає вибору. Щоб зберегти Спілку, сьогодні мусимо прийняти необхідні рішення.
Соціалізм закінчився 25 років тому назад. Сьогодні в світі і в країні відбуваються динамічні процеси, що їх диктує ХХІ століття. Світ стає, він уже став іншим. Далі буде ще цікавіше і драматичніше.
Але дехто вважає, що можна якось відсидітися – чи перележати – і все втихомириться, заспокоїться, і якось воно буде.
Вже не буде так як було.
Мусимо шукати – і знаходити – адекватні відповіді на виклики жорстокого і драматичного сьогодення.
Якщо ми це зробимо – збережемо Спілку як сучасну структуру. Це перший шлях.
Якщо ні – Спілка, остаточно збаламучена баламутами і провокаторами, буде марґіналізована, обскубана, і – знищена. Це – шлях другий.
Сьогодні, своїми рішеннями, ми вибираємо напрямок шляху, в якому будемо рухатися – перший чи другий.
Сьогоднішній з’їзд – робочий, зібраний для обговорення і ухвалення життєво важливих для Спілки рішень.
Одне з них – затвердження нової редакції Статуту НСПУ. Його неприйняття означатиме катастрофу для Спілки, фактичну її ліквідацію. Думаю, абсолютна більшість делегатів не хочуть бути тими, хто знищить Спілку.
Отож – сьогодні потрібні рішення.
Але про все по порядку.
ТВОРЧІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ ПИТАННЯ
Власне, вся наша попередня діяльність була спрямована на те, щоб зберегти Спілку, адаптувати її до сучасних реалій – наскільки це є можливим, беручи до уваги надзвичайно важкий спадок, який дістався нам від попередників, а також значне погіршення умов для існування Спілки, спричинене як зовнішніми, так і внутрішніми чинниками.
За короткий час від 29 листопада 2014 року ми змогли значно активізувати діяльність Спілки одразу в кількох стратегічних напрямках.
Нагадую, що все це відбувалося на тлі бурхливих подій російсько-української війни, а також перманентного сповзання НСПУ, як і інших національних творчих спілок, на маргінеси суспільно-політичного життя країни.
Але все ж початок нашої роботи, я вважаю, був конструктивним і багатообіцяючим.
Щоправда, після 11 лютого минулого року, в результаті заколоту і спроби перевороту в керівництві Спілки, ситуація змінилася, Спілка опинилася в епіцентрі брудних скандалів і спекуляцій, і багато наших сил йдуть не на конструктив, а абсурдно спалюються, в результаті чого дуже багато втрачено.
І все ж, ми пам’ятаємо, як наша команда почала реалізовувати нові проекти. Знову ожив Будинок письменників, тут щовечора почали проводитися творчі і мистецькі вечори, презентації, зустрічі. Оновлено журі таких літературних премій імені Івана Огієнка, імені Євгена Плужника, «Благовіст», імені Павла Тичини, імені Олеся Гончара, імені Ірини Вільде, імені Остапа Вишні. Засновано кілька нових літературних премій, зокрема, спільно з НРУ, премію імені В’ячеслава Чорновола, премію імені Уласа Самчука, премію «Радосинь». Необхідно завершити підготовку, спільно з УВКР, заснування літературної премії імені В.Мисика. Після семирічної перерви зусиллями Лесі Мудрак було відновлено молодіжний літературний конкурс «Гранослов». Цьогоріч цю справу достойно продовжила Богдана Гайворонська.
У Будинку письменників, в областях регулярно проводяться заходи з відзначення ювілеїв наших видатних майстрів слова.
Спільно з Мінкультури оголошено конкурс «Українська революція 1917 – 1921 років».
Створено Громадську раду з питань дотримання Стутуту НСПУ. Необхідно, щоб вона запрацювала, адже роботи в неї – дуже багато.
Затверджено новий склад Всеукраїнської приймальної комісії на чолі з Петром Засенком. На момент їхнього затвердження не розглянутими залишалися 98 справ про вступ. Крім того, ще кілька десятків справ було знайдено на полицях шаф навіть не розпакованими. Рішенням Секретаріату було піднято до 500 гривень розмір вступних внесків для новоприйнятих членів НСПУ. При цьому розмір щорічних внесків залишився незмінним – 100 гривень. Пільговий – 35 грн. Нещодавно рішенням Правління ми затвердили Положення і Регламент Приймальної комісії.
Велику увагу приділено питанню проведення літературно-мистецьких заходів.
Найголовніший із них – міжнародне шевченківське свято «В сім’ї вольній, новій». Цього року це свято відбудеться на Луганщині. Нещодавно в Мінкультури відбулась робоча нараду за участі заступника міністра, голови НСПУ, керівників профільних департаментів Мінкультури і представників Луганської ОДА. Мінкультури виділяє на проведення свята 100 тис. грн. Минулого року ця цифра становила всього 40 тис. грн., а в 2014 році, на двохсотріччя Т.Шевченка, держава взагалі не виділила на проведення шевченківського свята жодної гривні. Очікується представницька делегація зарубіжних гостей з Білорусі, Польщі, Болгарії, Румунії, Молдови, Азербайджану, Вірменії, Казахстану.
У Виноградові, що на Закарпатті, з ініціативи В.Кузана, започатковано проведення фестивалю «Карпатський Пегас».
Започатковано, завдяки ініціативі і організаційним зусиллям нашого колеги М.Боровка і мера цього міста Анатолія Федорчука, проведення в Борисполі міжнародного фестивалю майстрів ронделя.
У Бучі, що під Києвом, з ініціативи В.Шовкошитного і С.Бондаренка, підтриманої мером Бучі Анатолієм Федоруком, започатковано проведення книжкових фестивалів «Книжкова Буча». Цьогоріч ця ініціатива продовжена. Днями в Бородянці, вже з ініціативи С.Куліди, відбувся фестиваль Бородянка-фест. Вже є конкретні плани щодо проведення подібних фестивалів ще в деяких райцентрах Київщини. До речі, в Ірпені з ініціативи мера цього міста В.Карплюка планується проведення ще кількох літературно-мистецьких заходів.
У Будинку письменників почала діяти книгарня-вітальня. Спершу приміщення орендувало видавництво «Український пріоритет», а нині Спілка надає можливість продавати свої книжки будь-кому з наших письменників, і, звичайно ж, насамперед видавництву «Український письменник».
Нинішнього року 9 березня в стінах Будинку письменників головою НСПУ ініційовано проведення Шевченківських читань.
З ініціативи Антонії Цвід започатковано проект «Театр з автографом», який тепер, після перерви, пов’язаної з закінченням Антонією написання роману про Т.Шевченка, відновлює свою роботу.
На Рівненщині вже не перший рік проводиться ініційоване нашим колегою Віктором Мазаним всеукраїнське літературне свято «Городецький автограф», яке традиційно збирає учасників з усієї України.
Нам потрібно відновити проведення літературно-мистецького фестивалю «Поетична весна в Києві», який вже два роки взагалі не проводиться столичною організацією НСПУ під приводом того, що КМДА не виділяє на це коштів. Цього року проведенням заходів фестивалю буде займатися оргкомітет на чолі з заступником голови НСПУ О.Гордоном, створений нещодавно на Секретаріаті. Зрозуміло, що без грошей багато не вдієш, але все ж ми будемо це робити.
У стінах Будинку письменників, з ініціативи Дмитра Павличка, зародився громадський рух «Україна в НАТО», метою якого є громадська робота в напрямку набуття Україною статусу члена НАТО.
Започатковано функціонування прес-клубу НСПУ (ведучий С.Соловйов). На жаль, цікава ініціатива не отримала продовження, але, сподіваюсь, ми ще повернемося до цієї теми.
Ведуться перемовини з організаторами кругосвітньої подорожі на бригантині щодо участі письменників у цій подорожі. Я вже говорив на цю тему з деякими молодими письменниками. Запрошую бажаючих долучатися.
Для облаштування кількох кімнат для відпочинку письменників у Музеї М.Грушевського в Криворівні, що на Івано-Франківщині, обласна рада в цьому році виділяє 100 тис. грн. З цього приводу відбулося кілька зустрічей і перемовини на рівні голови НСПУ і керівництва облради. У другій половині квітня запланована моя поїздка в Криворівню для узгодження дій і початку робіт з облаштування цих кімнат. Моя особиста подяка секретареві НСПУ Я.Ткачівському і голові ІФ ОО НСПУ Є.Барану за ініціативу і за сприяння в її реалізації.
Було зареєстровано новий Статут НСПУ. Уже в процесі роботи з новим Статутом бачимо, що при його підготовці статутною комісією були допущені не лише недогляди технічного характеру, а й суттєві невідповідності з чинним законом про професійні творчі спілки.
Набув значної динаміки книговидавничий напрямок діяльності Спілки.
Якщо далі продовжити тему книговидавничої діяльності Спілки, то було реалізовано кілька проектів – спершу під керівництвом В.Даниленка, а впродовж останніх півроку – Олеся Гордона.
Наголошую на тому, що не у всіх областях наші очільники використовують можливості місцевих бюджетів для фінансування виходу книжок. У деяких областях роками ці гроші взагалі не виділяються, а голови облорганізацій не звертаються і не оббивають пороги обласних влад з цього приводу.
Хай прикладом для інших областей, зрештою і для столиці, стане виділення коштів на українське книговидання Івано-Франківською обласною радою в розмірі 1млн. 200 тис. грн. щорічно. Крім того, прикарпатські письменники всіма можливим законними способами вишукують кошти на проведення багатьох щорічних літературних фестивалів, як-от «Письменницька ватра над Черемошом» — багаторічним організатором їх проведення є молодий спілчанин Василь Нагірняк, який також на громадських засадах проводить ці заходи…
Так, от, впродовж останніх півроку видано дві антології: українсько-польська двомовна «Вулиця надії» (Х. Майдан), антологія cучасної поезії «Помежи словом і століттями», т.1 (К. Укрпис), впорядковано (і верстається) «Антологію українського верлібру» (30 авторів) — двомовне українсько-болгарське видання, За цією ж аналогією розпочато впорядкування (і переклад) однотипних двомовних «Антологій українського верлібру»: українсько-польського, -чеського, -угорського видань. Ведуться також перемовини щодо перекладів цієї Антології ще 2-3 іншими мовами. Впорядковується Антологія cучасної поезії «Помежи словом і століттями», т.2 (К. Укрпис). Впорядковується Антологія сучасної літературно-критичної думки, а також переклад її болгарською мовою.
З 10 лютого 2017 року запрацювала Агенція з популяризації літератури. Уже проведено 15 зустрічей та круглих столів-диспутів з письменниками в Центральній бібліотеці та бібліотеці ім. Новикова-Прибоя Солом’янського р-ну, бібліотеці ім. Малишка, школах №29, 64, 234, 237 м. Києва, Національному музею літератури, в музеях Тичини і Рильського, в Київському університеті ім. Б.Грінченка, в Центральній бібліотеці м. Васильків, в яких взяли участь понад 30 письменників. На квітень-травень запланована участь письменників у вишах, школах і бібліотеках: Київському Національному Університеті, КНЕУ, у містах Києві, Борисполі, Білій Церкві, Чернігові, Тернополі.
Зазначу, що тут не названі книжкові проекти, започатковані і реалізовані В.Даниленком. Керівництво КО НСПУ в його особі, на жаль, зайняло позицію повної відрубності від керівництва НСПУ, ігнорування її ініціатив і паплюження її керівництва. Пан Даниленко, крім просування окремих книжкових проектів і снування інтриг і вишукування компромату на голову Спілки і його дискредитації, на сьогодні практично нічим не займається.
Але це – тема для окремої розмови.
Зазначу, що не всі наші проекти і рішення запрацювали. Так, у червні 2015 року нами було створено мертвонароджені Громадські ради з економічних питань (голова О.Гордон) і з видавничих питань (голова В.Даниленко). Зокрема, досі не реалізовані рішення про заснування кількох нових літературних премій, що їх створення ініціював В.Даниленко. Не була реалізована ініціатива В.Шовкошитного і підтримана Секретаріатом (30.07.2015) щодо проведення щорічних волошинських читань у Києві, а також поки що не отримав продовження проведений у березні минулого року фестиваль «Уманська Січ».
Не отримав продовження в наступному році також ініційований В.Даниленком і проведений влітку 2015 року літературний семінар «Українська література за роки незалежності».
Не було продовжено в минулому році ініціативу відвідування письменниками зони АТО, як це було зроблено в 2015 році під куруванням В.Шовкошитного і А.Гая.
Я можу продовжити перелік озвучених і нереалізованих ініціатив, але за браком часу не буду цього робити. Закликаю керівників Спілки бути послідовними у своїй роботі.
Ще один важливий крок. Нами було здійснено зміну керівництва «Український письменник». Зазначу, що відтак це видавництво на чолі з М.Славинським почало тісно співпрацювати з Спілкою письменників. Плідно працює оновлене видавництво «Український письменник». Незважаючи на фінансову скруту, протягом останнього часу побачило світ 26 новинок. Серед них – п’ятитисячним накладом збірка патріотичних віршів «З Україною в серці», антологія сучасної поезії «Помежи словом і століттями», книжки Микола Луківа, Віктора Женченка, Василя Трубая, Павла Щегельського, Івана Захарченка, Станіслава Бондаренка, Іван Чумака, Тані П’янкової, Віталія Павловського, фантастична повість для юнацтва «Цвиндрики» Сергія Дмитрієва, сучасна проза одеської студентки Анастасії Мамонтенко та київської школярки Мирослави Танської.
Готуються до друку новели Ігоря Гургули та романи Ярослава Ткачівського, поетичні збірки талановитих ірпінських авторів Юлії Бережко-Камінської та Сергія Рожновського, модерний прозовий текст про АТО «Війна початку століття» Олега Янченка та відомого літературознавця поезія Петра Кононенка.
Важливим чинником життєдіяльності Спілки є спілчанська газета «Літературна Україна». Було оголошено конкурс на заміщення посади головного редактора. За його результатами і відповідно до ухвали Правління НСПУ змінено керівництво газетою. Попри існуючі проблеми, газета стала цікавою, її читають, зростає передплата. С.Бондаренко демонструє якості не лише редактора, а й вправного менеджера. Днями широко відзначено 90-річчя нашої газети, колектив якої я ще раз вітаю з поважним і почесним ювілеєм.
Нарешті продуктивно і системно працю спілчанський сайт nspu.com.ua, який веде фахово і відповідально прес-секретар НСПУ Анна Дрофа. Прошу колег долучатися до його творення, надсилати свої твори і статті для публікації.
Плідно і результативно працює редакція журналу «Київ» на чолі з Теодозією Зарівною. Дякую пані Теодозії за сумлінну роботу і сподіваюсь, що журнал продовжить славні традиції, закладені ще Володимиром Дроздом і продовжені його наступниками Петром Перебийносом і Віктором Барановим.
У 2016-2017 роках під егідою НСПУ та ХО НСПУ вийшло 7 чисел нового літературно-художнього часопису «Харків», у якому представлені твори письменників з усієї України.
Дякую А.Стожукові, Л.Томі і нашим харківським колегам.
Здається, нарешті закінчився період турбулентності у журналу «Дзвін», виданням якого нині переймається видавництво «Апріорі» на чолі з паном Николишиним.
Разом з тим, залишаються проблемними перспективи харківського журналу «Березіль». Пропозиції до НСПУ, запропоновані редакцією, рахуватися лише формально в числі засновників, при цьому нести значну частину фінансових витрат, не є для нас прийнятними. Реакція обласних організацій з цього приводу, насамперед харківської, засвідчує їхню підтримку нашої позиції.
Для консультування голови НСПУ і координації дій рішенням Секретаріату було призначено (на громадських началах) радниками голови НСПУ досвідченого економіста, члена НСПУ А.Чубинського (з економічних питань), Анну Багряну (в балканських країнах), Василя Фольварочного (організаційні питання) і Бориса Пономаренка (контакти з органами влади).
ПРЕДСТАВНИЦТВО НСПУ НА МІЖНАРОДНОМУ РІВНІ (а цей напрямок курує секретар НСПУ О.Божко) є надзвичайно важливим напрямком, особливо з огляду на рух України до європейських структур.
На жаль, складнощі з фінансовим забезпеченням діяльності НСПУ дають про себе знати і тут. Адже проведення міжнародних заходів за участю зарубіжних гостей, як відомо, передбачає чималі кошти на оплату проїзду, проживання в готелі, харчування. А наші звернення до Міністерства культури з проханням надати необхідну фінансову підтримку в цій сфері поки що залишаються без відповіді. Та попри це, ми все ж докладаємо чималих зусиль для зміцнення та розширення наших міжнародних контактів.
Найпродуктивніші контакти у нас склалися з найближчими сусідами – білорусами і поляками. Причому з білоруської сторони ми налагодили контакти з опозиційною Спілкою письменників Білорусі (голова Борис Пятровіч).
Традиційно наші зарубіжні гості беруть участь в щорічних Шевченківських днях, на яких побували письменники з цілого ряду країн. Так, з Білорусії ми приймали Володимира Нєкляєва, Антоніну Хотенко, Бориса Петровича, Валерія Стрілка та інших наших колег. А минулого року Україну відвідала ще й білоруська Нобелівська лауреатка, що має українське коріння Світлана Алексієвич. Принагідно відзначу, що наші зв’язки з Білоруссю не обмежилися лише цим. Досить цікаво пройшов в Києві українсько-білоруський семінар «Тенденції розвитку сучасної української та білоруської літератури».
Наші білоруські колеги взяли участь також у конференції «Українська література за роки незалежності: тенденції, проблеми, підсумки. Додам також, що була заснована премія «Воїн світла» пам’яті Михайла Жизневського, яка вручається білоруським та українським прозаїкам, в творчості яких присутній герой з активною громадянською позицією.
Не менш плідними виглядають наші контакти з дружньою нам Польщею, із Союзом літераторів Польщі (голова – Марек Вавжкєвіч).
Згадаю тут участь українських письменників у таких мистецьких заходах як міжнародний фестиваль «Українська весна» за участю польських поетів (Київ – Бориспіль – Харків), «Галицька літературна осінь», що проходила у нас у Львові та в Івано-Франківську та в Польщі , в міжнародному літ. фестивалі «Поети без кордонів» (м.Поляниця Здруй), досить змістовними була участь наших поетів і прозаїків у літературному фестивалі в Познані. Згадаю тут також підготовлені українсько-польські антології «Як рукостискання» та «Вулиця надії». У жовтні 2016 року в Луцьку відбулися презентації польсько-української антології сучасної поезії «Jak podanie ręki»/«Як рукостискання», яка побачила світ у видавництві «Лібра» (Познань) у 2015 р. та «Вулиця надії» (остання в Харкові, Гордон і Стожук).
Подібні збірки плануємо видавати й надалі як у нас, так і в Польщі .
Плідною виявилася поїздка голови НСПУ до Румунії влітку 1915 р., зустрічі з керівництвом Спілки письменників Румунії. Того ж таки року з презентацією азербайджанського номера журналу «Всесвіт» група наших письменників відвідала Баку. А в листопаді 1915 р. в Єревані під головуванням Голови Національних зборів Вірменії Ґалуста Сагакяна було проведено спільне засідання, присвячене пам’яті знаного перекладача української поезії Левона Міріджаняна за участю українських і вірменських літераторів. А вже минулого року для участі в міжнародному мистецькому форумі «Літературний ковчег», Єреван відвідав також Іван Драч, де він презентував перекладений ним том вибраної вірменської поезії «Вірменське небо».
Не можу не згадати також укладання угод про співпрацю між НСПУ і Спілкою письменників Йорданії, з Українсько-турецьким культурним центром «Сяйво», ближчим часом подібні документи будуть підписані з творчими спілками Польщі, Азербайджану, Румунії, Болгарії.
Поступово втілюються в конкретні книжки досягнуті на різних рівнях домовленості про видання антологій української прози та поезії в Румунії, Польщі, Вірменії, Азербайджані, антології українського верлібру польською, чеською, словацькою, французькою, угорською мовами. Приємно, що в цьому процесі за всієї матеріальної скрути, в якій ми з вами перебуваємо і традиційної глухоти щодо цього владних структур, дедалі помітнішу роль відіграє наше письменство, яке трудиться в областях.
З року в рік все гучніше заявляє про себе Міжнародний фестиваль інтеграції слова у сучасний артпростір «Литаври», зініційований зусиллями Тетяни Винник та інших чернігівських письменників. Досить сказати, що минулого року протягом 2-х робочих днів фестивалю у вузах, бібліотеках, школах Ніжина та Чернігова було проведено понад 50 просвітницьких заходів, у яких, крім українських письменників, взяли участь літератори з 15 країн світу.
Далеко за межами Вінничини доброї слави зажив міжнародний фестиваль «Русалка Дністрова», на який традиційно запрошуються гості з Молдови, зокрема представники тамтешньої української спільноти. Зусиллями подолян споряджаються «книжкові поїзди», які несуть до наших сусідів українське слово. Своїми перекладами зміцнюють духовні зв’язки з нашими слов’янськими побратимами Віктор Мельник, Григір Мовчанюк, Михайло Каменюк та інші вінницькі письменники.
А літераторам Закарпаття, яке межує аж з 4 країнами — Румунією, Словаччиною, Угорщиною та Польщею, як кажуть, самим Богом велено бути в мейнстрімі літературних взаємозв’язків. Підтвердженням цього є славнозвісний міжнародний фестиваль «Карпатська ватра», який проводиться в Ужгороді раз на два роки. Минулого року він був присвячений 70-й річниці заснування Закарпатської обласної організації НСПУ і зібрав під своїм омофором ціле гроно справжніх друзів українського письменства із сусідніх країн. Згадаю також цікавий проект, започаткований Тетяною Ліхтей під назвою «Між Карпатами і Татрами» — серії двомовних словацько-українських видань творів поетів і прозаїків України та Словаччини. На сьогодні побачило світ вже кількадесять назв із цієї серії. Серед її авторів – Петро Скунць, Дмитро Кремінь, Василь Густі, Михайло Василенко, Валерія Юричкова та інші.
На Волині щороку проводиться хай і не такий численний, та все ж не менш знаний серед письменницьких кіл фестиваль «Лісова пісня» , який відбувається в перших числах серпня. Минулого року його гостями були письменники Сергій Амяльчук (Білорусь) та Анна Багряна (яка нині мешкає в Болгарії). Навзаєм поет і видавець з Луцька Микола Мартинюк презентував у березні цього року перекладену і видану в Болгарії болгарською мовою збірку «Сага за свещи».
Значний вклад у розвиток літературних взаємозв’язків вносять і київські письменники. Так, їхніми зусиллями побачили світ антологія сучасного білоруського оповідання «Як риба об лід» та однотомник провідного білоруського прозаїка Бориса Пятровіча. Минулого року в Румунії (м.Ясси) і Азербайджані вийшли антології українського сучасного верлібру «Світ не завершено» та «Чоловік, жінка і парасоля». Налагоджується співпраця з українською громадою Румунії, численна делегації якої (близько 30 осіб) відвідала Київ влітку минулого року.
Звісна річ, згадані заходи далеко не вичерпують діяльність НСПУ у сфері міжнародних зв’язків, а дозволяють окреслити лише її контури. Головно тому, що з різних причин не всі наші колеги інформують Спілку про ті чи інші міжнародні літературні події, учасниками яких вони стають. Тому прошу мене вибачити, що можливо не була згадана якась частина тих заходів за їхньою участю, що відбуваються в Україні, а що вже казати про закордон.
НАДЗВИЧАЙНО ВАЖЛИВИМ Є ПИТАННЯ РОБОТИ З МОЛОДДЮ. Дуже прикро, що нині на цьому спекулюють, звинувачуючи керівництво Спілки в ігноруванні ініціатив молодих і намагаючись зіштовхнути лобами літературні покоління. А починали ми досить активно. Не можу не згадати про організований Спілкою і проведений Лесею Мудрак міжнародний молодіжний літературний форум, в роботі якого взяли участь близько 120 учасників, з-поміж них — представники Білорусі та Азербайджану. Тоді ж почали практику проведення нарад молодих літераторів у областях. Провели їх у Херсоні і Хмельницькому.
Вже під кураторством Богдани Гайворонської у вересні та жовтні 2016 року відбулися три кущових наради молодих авторів у Києві, Тернополі та Харкові, що охопили більше 60 учасників з усієї України. За результатами цих нарад до лав НСПУ було прийнято 12 молодих літераторів.
Стартував новий тур міжнародного конкурсу «Гранослов». Важливим є відновлення співпраці з Міністерством молоді та спорту, яке виділило кошти на друк книг чотирьох переможців та зведеного альманаху кращих робіт. Приємно також те, що наші партнери з Міністерства говорять про перспективу постійної співпраці та щорічного фінансування конкурсу.
У січні та лютому була проведена спільна з Міністерством культури робота з підготовки доробків молодих авторів до отримання Президентського гранту на видання книг. Один з претендентів, наданих НСПУ, отримав грант на видання своєї книги (Марина Єщенко).
У лютому під орудою Б.Гайворонської розпочав свою роботу щомісячний проект «Творчий ковчег», де молоді митці різних напрямків можуть презентувати свою творчість. У стінах НСПУ пройшло вже два заходи «Творчого ковчегу», в рамках яких відбулися художні виставки, виступи музикантів та композиторів, презентації творчих об’єднань, поетичні змагання, виступи молодих письменників, членів НСПУ. 8 квітня відбудеться третій захід, на який заплановано кілька яскравих подій, зокрема, презентації нових книг молодих авторів.
Протягом минулого й цього років у багатьох обласних організаціях НСПУ відбулися звітно-виборні збори, де знову обрані чи новообрані голови територіальних осередків, які щоденно своїм талантом і гостротою пера захищають наш український літературний простір. І за їхню звитяжну письменницьку працю нам таки варто нині, саме тут, з трибуни з’їзду подякувати Василю Горбатюку – багаторічному голові Хмельницької ОО НСПУ, Ярославу Камінецькому (Львів), Анні Лимич (Рівне), Петрові Коробчуку (Луцьк), Олені Гаран (Полтава).
Висловлю сподівання, що новообрані голови ОО НСПУ також налаштовані на ділову співпрацю і найближчим часом чекаємо від них пропозицій щодо оновлення діяльності місцевих осередків і зміцнення позицій нашої спілки.
За браком часу я не буду говорити про проблеми обласних організацій. Ми їх знаємо – більше чи менше, і намагаємось при потребі сприяти у їх вирішенні.
СОЦІАЛЬНІ ІНІЦІАТИВИ.
Хочу подякувати відповідальному секретареві Тетяні Пишнюк за чуйність і відповідальний підхід у вирішенні соціальних питань для письменників.
В умовах нинішньої української гуманітарної політики більшість письменників опинилися без засобів для нормального існування, за межею бідності та справедливості, без елементарного правового та соціального захисту, як з боку держави, так і з боку Спілки.
Тож завдання НСПУ полягає в тому, щоб за допомогою реалізації соціальних ініціатив хоч трохи допомагати письменникам.
У цьому напрямку пропонуються такі кроки.
— надання державних стипендій письменникам;
— надання адресної матеріальної допомоги хворим і немічним письменникам із грошових внесків членів НСПУ та благодійних фондів гуманітарних організацій;
— надання допомоги на відпочинок для отримання пільгових путівок у Будинки творчості письменників та профільні санаторії;
надання допомоги на лікування та сприяння членам НСПУ в отриманні кваліфікованої медичної допомоги. Допомагати нужденним та хворим письменникам в організації оперативного лікування у спеціалізованих клініках.
В 2016 році на соціальні виплати письменникам було виділено 34,3 тис. грн.., що на 10 тис. грн.. більше, ніж у 2015 році.
Якщо у березні 2015 року наші письменники отримували 10 дворічних та 36 довічних Президентських стипендій, то вже в листопаді 2015 року їхня кількість становила 22 стипендії дворічні та 53 стипендії довічні.
На сьогодні дворічну отримують 34 письменники, довічну – 54.
Тобто за короткий термін нам вдалося значно збільшити кількість письменників, які отримують президентські стипендії. Крім того, справи 14 членів НСПУ, претендентів на Президентську стипендію, перебувають на розгляді в АПУ, 2 – в Міністерстві культури.
З початку 2015 року ми звернулися до Мінкультури з клопотаннями про нагородження та присвоєння звань 51 письменнику.
На сьогодні нагороди і звання від держави отримали лише дев’ятеро наших колег. Це Юрій Щербак – Орден Свободи, Олег Микитенко – Орден «За заслуги» ІІ ступеня, Дмитро Кремінь – звання «Заслужений діяч мистецтв України», Дмитро Пилипчук – звання «Заслужений працівник культури України», Дмитро Дроздовський — звання «Заслужений працівник культури України». Микола Жулинський – орден Ярослава Мудрого IV ступеня, Олег Чорногуз – Орден Ярослава Мудрого ІV ступеня, Василь Фольварочний – Орден «За заслуги» І ступеня, Михайло Пасічник – звання «Заслужений діяч мистецтв України».
Жодних можливостей вплинути на рішення Адміністрації президента чи самого Президента ми не маємо.
Незважаючи на надзвичайно непросте фінансове становище Спілки, ми продовжуємо надавати адресну матеріальну допомогу хворим і немічним письменникам із каси НСПУ, грошових внесків членів НСПУ та благодійних фондів гуманітарних організацій.
За рішенням Секретаріату надається матеріальна допомога на лікування та сприяння членам НСПУ в отриманні кваліфікованої медичної допомоги. Також письменники-інваліди Микола Біденко та Павло Щегельський (Київ) і львівяни Володимир Захожий та Володимир Каліка отримали безкоштовно інвалідні візки. У цьому нам посприяла міжнародна благодійницька організація «Від серця до серця» (керівник Леонід Соколов), з якою ми тісно співпрацюємо. Кілька днів назад ми знову подали заявку на інвалідні візки. Вони вже доставлені в Київ і скоро ми їх отримаємо.
НСПУ намагається допомагати письменникам-біженцям зі Сходу України і морально, і матеріально. Чимало письменників з Донбасу й Криму час від часу мешкали й мешкають у БТП «Ірпінь». Приміром, Василь Голобородько мешкає в Ірпіні на пільгових умовах.
МАЙНОВІ І ФІНАНСОВІ ПИТАННЯ
Детально про фінансовий стан я доповідав на засіданні Правління НСПУ 3 березня, і з текстом мого виступу можна було ознайомитися на сторінках «Літературної України».
Щоб не повторюватися, виділю кілька найсуттєвіших моментів.
Якими були і якими є наші дії, спрямовані на збереження Спілки в нинішніх надзвичайно складних умовах?
Насамперед ми переглянули розцінки по наших угодах на оренду майна, а також підписали нові угоди про оренду в Будинку письменників.
Це дозволило значно збільшити надходження від оренди. Ось динаміка. Якщо в 2014 році від оренди приміщень в Будинку письменників ми отримали 1 млн. 346 тис. грн.., то в 2015 році ця цифра становила 2 млн. 244 тис., а в 2016 році – 3 млн. 412 тис. грн.. Тобто за два роки – зростання майже втричі.
Зважаючи на скрутне фінансове становище НСПУ, рішенням Секретаріату з 1 березня 2015 року було скорочено посади літературних консультантів, бухгалтерів, відповідальних секретарів, заступників та прибиральниць у всіх обласних організаціях, крім Львівської та Харківської. Тоді ж на 500 гривень було зменшено посадові оклади для голови НСПУ, заступника, відповідального секретаря, секретаря по роботі з молодими авторами та головного бухгалтера.
Ще один резерв, який ми використали — повернення НСПУ з оперативного управління ДУМу основних засобів, які належать НСПУ на правах власності.
З 1 січня 2016 року вступила в силу відповідна ухвала Правління НСПУ від 3 грудня 2015 року.
Це було важливе рішення. Ми нарешті здійснили те, чого не вдалося зробити керівництву Спілки за часів В.Баранова, хоча відповідні рішення приймалися кілька разів. Йдеться про фактичну ліквідацію комерційної структури-паразита, яка не приносила Спілці ніякого прибутку, а навпаки, користувалася нашим майном і забирала наші гроші.
Це наше рішення сподобалося не всім, у першу чергу, зі зрозумілих причин, – тодішньому директору ДУМу В.Шокошитному. По суті, це рішення і стало детонатором секретарського бунту проти голови НСПУ 11 лютого 2016 року, що спричинило кризу в керівництві НСПУ і численні брудні спроби дискредитації голови НСПУ і всієї Спілки.
Разом з тим, юридично ми не можемо закрити ДУМ. Насамперед тому, що за ним числиться борг на суму 761 715, 68 грн. Найбільш актуальною з них є заборгованість перед «Київенерго» за опалення – 250 553,40 грн.
Цей борг поступово скорочується, і я дякую гендиректору ДУМу В.Герасимчуку за продуктивну і фахову роботу в цьому напрямку. З нинішнім керівництвом ДУМу в нас повне взаємопорозуміння.
Повертаємось до фінансових показників НСПУ за останніх кілька років.
Незважаючи на значне зростання надходжень за оренду приміщень, динаміку тут невтішна.
Нагадаю, що останні роки було суттєво зменшено розмір бюджетного фінансування НСПУ. Якщо в 2012 році ця сума становила 1 млн. 943 тис .грн., у 2013 – 1 млн. 765 тис. грн.., у 2014 – 1 млн. 625 тис. грн., то 2015 і 2016 роках, а також на 2017 рік – всього 920 тис. грн..
І це при середньомісячному нашому бюджеті приблизно в 450 тис. грн.
Наші доходи не покривають наших видатків. З причини, повторюю, значного зменшення бюджетного фінансування і багаторазового зростання цін на опалення і розмір земельного податку.
Ми є збитковою організацією.
Звідки ці збитки?
Насамперед – всі наші БТП є збитковими. А це сотні тисяч гривень, які могли б піти на видання книжок, на проведення заходів, зрештою – на підвищення зарплатні людям.
Мусимо по-господарськи, і виходячи з жорстоких реалій часу, розпорядитися нашими можливостями.
Будинок письменників (Банкова, 2). Згідно з рішенням сесії Київради, з 1 січня 2016 року нам було нараховано до сплати щомісячний земельний податок у розмірі близько 157 тис. грн. Зрозуміло, що ця сума є абсолютно непідйомною для нас, і ми не платили цього податку. Нам вдалося домогтися, щоб з 1 червня 2016року щомісячний розмір земельного податку був зменшений до 52 тис. грн., але ми не змогли сплачувати і цієї суми. Сьогодні ми ведемо роботу з мінімізації розміру земельного податку до 0,03%. З цією метою днями я зустрічався з депутатом Київради, членом земельної комісії.
Відтак частину нашого майна – а це БТП в Одесі і БП в Харкові податковою службою описано в майнову заставу. Це означає, що у разі, якщо ми не сплатимо борг за земельний податок (а на сьогодні він складає близько 1 млн. 500 тис. грн.), то ця частина нашого майна буде в обов’язковому порядку продана через суд – для того щоб закрити борги перед КМДА. Причому за цінами, значно нижчими від вартості цього майна.
Суд призначено на 7 квітня.
Ситуація надзвичайно критична. Але в нас є реальний шанс зберегти наше майно. І я не сумніваюсь, що ми це зробимо.
При цьому наразі не йдеться про продаж наших майнових об’єктів, хоча як виняток не виключаю цього в майбутньому. Але це має бути колегіальне рішення, лише у відповідності зі Статутом НСПУ.
Вважаю, що необхідно невідкладно вирішувати питання з ефективним використанням Одеського БТП, збиток якого за минулий рік становив близько 110 тисяч гривень.
Ще з часів В.Баранова тривають суди з ТОВ «Банкова, 2». Нагадаю, що з цією комерційною структурою ще за часів Яворівського було підписано угоду про оренду 390 кв. м. нашої території. При цьому було безжально знищено шедеври визначного живописця Анатолія Базилевича на стінах кафе «Еней» і в незаконний спосіб побудовано в дворі Будинку письменників споруди для літнього ресторану. Здійснивши незаконну реконструкцію пам’ятки історії та архітектури, ТОВ «Банкова, 2» почала через суди претендувати вже на 537 кв.м. нашої території. На сьогодні суди тривають. Наші численні звертання до різних гілок влади залишились безрезультатними. При цьому їхній борг перед нами за оренду на сьогодні становить понад півмільйона гривень. Моя позиція така: майно, яке належить нам, має бути нам повернуто, борги перед нами погашені, а вже після того ми будемо думати, що робити далі, зважаючи на завершення в грудні нинішнього року терміну оренди.
Постійними боржниками є також орендарі, яких пов’язують з колишнім нардепом А.Сенченком – ТОВ «Євротранзит» і ТОВ «Чорноморська телерадіокомпанія». Впродовж останніх місяців їхня заборгованість перед нами коливається від 450 до 500 тис. грн. Нагадаю, що в лютому місяці наступного року завершуються угоди на оренду з цими підприємствами на першому і другому поверхах Будинку письменників. Зрозуміло, що, зважаючи на неконструктивність позиції орендарів, я налаштований на те, щоб не продовжувати ці угоди після лютого наступного року, коли закінчуються дві угоди про оренду. Флігель у дворі Будинку письменників був свого часу переданий Яворівським в оренду ЧТРК на 25 років, тому, на жаль, кардинально вирішити питання тут значно складніше.
Ірпінь. Збиток за рік – 302 тис. грн. Наш БТП «Ірпінь» нагадує хрущовсько-брежнєвський заповідник, таку собі убогу оазу соціалізму. Ми змушені вирішувати питання: що з ним робити? Це питання намагалися розв’язати і Яворівський, і Баранов, однак завжди чогось не вистачало. На сьогодні ми вперлись спиною в стіну, і відступати нікуди і чогось чекати ніколи. З 1 січня Ірпінська міська рада встановила нам максимальний розмір земельного податку – 5%, і він становив 98 тис. грн.. в місяць. Зрозуміло, що ми такої суми платити не спроможні. Відтак, з керівництвом міста ми узгодили план реконструкції нашого БТП за участі міста. Це дозволили зменшити суму земельного податку до 9 тис. в місяць.
Але нам необхідно сьогодні прийняти рішення щодо реконструкції нашого БТП за участі міста. Це єдиний шанс зберегти наш БТП, нехай і на зменшеній території. Якщо ми цього не зробимо – сценарій, на жаль, уже знайомий: стотисячний земельний податок призведе до того, що до кінця року той же БТП буде описаний у майнову заставу і пущений через аукціон, а ми залишимося ні з чим.
Якщо хтось пропонує інші розумні варіанти дій, які допоможуть врятувати наші об’єкти – то кажіть.
Трускавець. Збиток за минулий рік склав 143 тис. грн. Враховуючи зубожіння населення, зростання цін на комунальні послуги, неконкурентноспроможність нашого пансіонату, неможливо, щоб він був прибутковим. На мою думку, є три варіанти вирішення цієї проблеми: повністю законсервувати, здати в оренду або продати. Знову ж таки, вирішувати будемо спільно.
Будинок на Гончара, 52. Угоду на оренду з «Рентою-груп» ми після тривалих нарад на рівні робочої групи і Секретаріату вирішили продовжити на один рік – до кінця травня 2018 року. При цьому збільшили розмір орендної ставки – з нинішніх 70 тис. грн.. + комунальні до 85 тис з 1 червня, і до 90 тис. грн.. з 1 вересня. Після завершення терміну оренди я буду наполягати на тому, щоб позбутися орендаря, який здає наші площі в суборенду 30 компаніям, а самим укласти з ними угоди про оренду. Нам доведеться взяти на себе частину витрат, але це дозволить нам збільшити грошові надходження від оренди.
Поліклініка на Рейтарській. Як відомо, цю поліклініку ми втратили ще за часів Яворівського. За позовом прокуратури оскаржується право власності у «Багатопрофільного лікувально-хірургічного центру». Судовим рішенням поліклініку було повернуто нам, про це навіть писалося в ЗМІ, однак касаційний суд повернув справу на новий розгляд.
Я доповів вам про наші справи, хоча насправді і зробленого набагато більше, і проблем, на жаль, теж набагато більше. За браком часу про все не скажеш.
Але всі складні питання можна – і треба вирішувати. Невідкладно. Ми мусимо це робити. Інакше Спілка буде знищена.
При цьому нагадаю, що термін каденції нинішнього керівництва НСПУ, включно з головою, завершується в листопаді 2018 року. Черговий з’їзд мусимо провести не пізніше 29 листопада наступного року.
Шановні колеги!
Сказати, що два з половиною роки, які ми прожили від 29.11.2014 року, були дуже важкими – не сказати нічого. В такому драматичному становищі Спілка ніколи не була. Загрози її знищення дуже реальні. Ніколи її так не знищували – зсередини і ззовні – як нині. Ніколи ще від рішень з’їзду не залежало питання: бути чи не бути Спілці.
Але, незважаючи на ситуацію, як ніколи близьку до критичної, я вірю в вас, шановні колеги, вірю в наш колективний здоровий глузд і відповідальність.
У мене достатньо сил і енергії, щоб подолати всі проблеми. Але без вас, без вашої підтримки, це неможливо зробити.
Тому прошу в сьогоднішніх рішеннях керуватися виключно інтересами Спілки – і ми з вами переможемо.
Слава Україні!
