3 листопада 1937 року в урочищі Сандармох було розстріляно 1111 із 1116 в’язнів Соловецького табору. Цвіт нації, найталановитіші сини й доньки України віддали власні життя за переконання й просто за те, що були українцями. Пам’ятаємо.
Термін «Розстріляне відродження» вперше прозвучав у листі Єжи Ґедройця до Юрія Лавріненка від 13 серпня 1958 року.
Єжи Ґедройць – нащадок старовинного литовського княжого роду, польський публіцист і громадський діяч, засновник і головний редактор культового часопису Kultura (Париж). Він народився 1906 р. у Мінську, де його батько був лікарем. Цікаво, що 100-відсоткові аристократи – батько і син Ґедройці – зреклися титулу князя.
Здобував освіту Єжи у Варшавському університеті – на юридичному та історичному факультетах (він слухав і лекції українського історика Мирона Кордуби). Єжи Ґедройць був явно не кабінетним аристократом: воював у складі Окремої Бригади Карпатських Стрільців, був учасником лівійської кампанії, керував відділом військових часописів і видавництв Бюро пропаганди 11 Польського корпусу, працював у Центрі підготовки танкістів у Ґалліполі.
Був він директором Європейського департаменту Міністерства інформації Польської Республіки в Лондоні, засновником Літературного інституту в Римі, але найбільшу славу Єжи Ґедройцю принесла робота видавця та головного редактора часопису Kultura. Він замовив і видав за власний кошт антологію української літератури 1917–1933 рр.
На замовлення Єжи Ґедройця Юрій Лавриненко готував видання до друку. Про назву «Розстріляне відродження» видавець писав Ю. Лавриненкові: «Щодо назви. Чи не було би, може, добре дати як загальну назву: «Розстріляне відродження. Антологія 1917–1933 etc.» Назва тоді звучала би ефектно. З другого боку, скромна назва «Антологія» може тільки полегшити проникнення за залізну завісу. Що Ви думаєте?» Після виходу книжки Єжи Ґедройць коштом редакції надіслав рецензійні примірники антології до Спілки Письменників у Києві та до українських радянських журналів.
У 1969 році у Бібліотеці «Культури» з’явилася друга українська антологія — «дисидентська» — яку на замовлення Ґедройця впорядкував Іван Кошелівець: «Україна 1956–1968».
Шкода, що влада в Україні (рука не навертається писати «українська»!) ще не усвідомила заслуг Ґедройця і не назвала площі або вулиці в Києві його іменем; що у День пам’яті Великого аристократа духовності – ЗМІ в Україні ні словечком не віддали шани Єжи Ґедройцю, який упокоївся 14 вересня 2000 р. у Мезон-Лаффітт.
Ганна Черкаська
