Вірші Богдани Гайворонської

0
168

*
напишу про ніщо
у короні з потужних метафор
і матюк наче башта
довершить творіння моє
я не знаю життя
і давно не працюю за фахом
тільки вмію писать
про нещасне своє нитіє

злободенно пишу
споживацькі відгадую примхи
і вставляю в поезію
терміни зі словників
на кістках ерудиції
скаче приручена рима
і під ноги кладуться
впокорені ритмом рядки

напишу хоч би щось
бо потрібно про щось написати
вічні теми набридли
а я не придумав нові…
про велике Ніщо!
бо писати потрібно багато!
і на рік видавати по книзі
а краще по дві

стану модним поетом
отримаю премій багато
і проб’юся в еліту
спливу на самісінький верх
і Ніщо моє рідне
почне як трава проростати
у думки і слова
і задихає наче живе

і накриє всю землю
уперте гидке нескориме
і заглушить пісні
своїм голосом хижим лунким
велетенське НІЩО
необачно оспіване в римі

на папері з піску
нінавіщо
внікуди
ніким

*
творчий процес завжди відбувається у метро
привиди книг блукають вагонами як живі
люди забили червону лінію наче тромб
вічні слова опадають тетрісом в голові

будні женуть життя перехрестями підземель
стукіт коліс ряботіє в обличчях чужих думок
світло гливке росте сталактитами з мокрих стель
теплі тіла ростуть сталагмітами із підлог

тут у драконах синіх прочитано стільки книг
тут за дверима ночі народжено кожен вірш
ці сторінки не дозволять натовпу збити з ніг
тільки хапаючись за метафори ти стоїш

тут самота їдка
концентрована ніби спирт
всі таємниці надійно замкнені під замок
переживай катарсис
кохайся
пий пиво
спи
тут не цікавить ближніх перебіг твоїх думок

світло в кінці то…
вібрує скло від низьких частот
вимкніть усі електронні книги
це тільки сон
голос у голові гуде
spiel mir das Lied vom Тod*
Дарниця.
творчий процес відбувся
звільніть вагон

*Рядок з пісні німецького гурту Oomph!

Перекладається як «грай мені пісню смерті».

*
навари глінтвейну
намели дурниці
влий гаряче листя
у вино пожовкле
з тим що скоро осінь
вже пора змириться
особливо в жовтні
особливо в жовтні…

вариво співоче
з чарами тернівки
наливай по колу
кожному хто хоче
хай нап’ється осінь
як доступна дівка
і танцює гола
в парку серед ночі

вересню і жовтню
й листопаду в чарку
наливай по вінця
лаву захололу
над рікою вечір
підпалив цигарку
а вона у парку
все танцює гола

навари глінтвейну
дай усім напиться
ти ж така хороша
в тебе хміль у косах
падає у воду
осінь голо-боса
у польоті схожа
на перо жар-птиці…


у мене є зернина віри
і я всередині живу
іще не визначила міру
тому росту собі на звук

отам вгорі гуде горбисто
літак у відповідь бджолі
йому святі супрематисти
хрести малюють на крилі

і Семенко читає вірші
футуристичним мужикам
і вже не кається
бо вище
є тільки янголи і Кант

вгорі співають космонавти
немов беззвучні солов’ї
а ми вчимось казати правду
і вперто боїмось її

спитати б у старого Вишні
як довго ще мені рости
щоб на землі читати вірші
без ран
без опіків
і стигм

(с) Богдана Гайворонська

Прокоментуєте?

ЗАЛИШИТИ ВІДПОВІДЬ

Прокоментуйте!
Напишіть Ваше ім'я