Харків’янка Анна Кисельова стала новою героїнею «Нової доби»

0
182

Спільному проекту Національної спілки письменників України та Національного музею літератури України «Нова доба» виповнився рік. За час існування «Нової доби» в ній взяли участь поети з Києва, Чернігова, Коломиї, Луганська та Ірпеня.

Гостею лютневої «Нової доби» стала молода талановита поетеса із Харкова Анна Кисельова. Варто зазначити, що зустріч з Анною була запланована ще у серпні 2019 року –  саме тоді вона в якості переможниці читала свої вірші під час «Дня поезії українською мовою», що відбувся в рамках Міжнародного літературно-музичного фестивалю «Інтереальність-2019» в Будинку письменників НСПУ.

Анна викладає ораторську майстерність, і має досить щільний графік роботи, але як тільки з’явилась можливість відвідати Київ з творчим вечором в рамках проекту, одразу погодилась взяти участь в «Новій добі» та приїхала на зустріч з киянами. Разом з поетесою у вечорі взяв участь відомий український бард Юрій Євсєєв — він написав декілька пісень на слова поетеси.

Анна народилася у місті Покровськ Донецької області, закінчила Харківську державну академію культури за спеціальністю «Режисер драматичного театру». Пише переважно тонічні вірші та досить майстерно вправляється з довгим рядком. Цікаво, що довгий час вона творила лише російською мовою, але декілька років тому відвідала Зимову літературну школу в Карпатах від Центру літературної освіти: «Я приїхала туди і зрозуміла, що я єдина говорю російською. Не можу сказати, що відчувала дискомфорт, бо колектив був дуже душевний, але під впливом атмосфери мені захотілось спробувати написати щось і українською. Я спробувала, і далі все стало розвиватися природнім чином. Звичайно, був період, коли я дуже багато читала Сергія Жадана — думаю, він теж на мене вплинув, особливо на моє сприйняття текстів. Але я не можу назвати конкретні імена, бо досить багато читаю і сучасних, і несучасних поетів — українських, і зарубіжних».

Власне, цей етап становлення Анни як поетеси подібний до того, як Марія Вілінська свого часу поринула у вивчення нового для себе лінгвопростору — з захватом, натхненням і постійним прагненням пошуку. Таким шляхом йде і Анна, відкриваючи для себе, а відтак і для читача, нове дихання поетичного слова. 

«Свідомо я стала писати вірші років у сім, чим дуже лякала моїх батьків — там були якісь надто похмурі теми, і батьки не розуміли, звідки це береться, а тому ставились дещо насторожено. Пізніше це стало нормою існування», — відповідає Анна на запитання про те, як почалась поезія в її житті.

Будучи не лише автором чотирьох поетичних книг, а і переможницею та учасницею  багатьох міжнародних та всеукраїнських фестивалей, Анна відповіла також на запитання, що значать для неї конкурси та активна публічна діяльність: «Я ніколи не ставила собі за мету участь у конкурсах, це не було для мене принципово важливим. Це завжди відбувається  якось паралельно з тобою – просто обставини складаються так, що спершу ти подаєш заявку туди, куди не збирався подаватися, а потім зустрічаєшся з прекрасними людьми. Насправді, активну участь у фестивалях я стала брати три-чотири роки тому, бо в Харкові проходив фестиваль «Бук-фест»,  і мені запропонували влаштувати вечір жіночої поезії в «Книгарні Є» — зателефонувала приятелька і попросила взяти участь разом з ще декількома авторами. Тоді я подумала, що буде нудно просто читати жіночу поезію, бо жіноча поезія – це взагалі окрема історія, її не всі можуть сприймати. Я запропонувала зробити театральну постановку, щоб зв’язати хоч якимсь сюжетом ці тексти — щоб людям було цікаво спостерігати за розвитком дії, а не просто слухати таксти. Тоді ми створити літературну виставу «П’ять» — за кількістю учасниць, і після цього всім це сподобалось, і ми вирішили не розходитись, а продовжувати в такому ж жанрі. Так з’явилось харківське літературне об’єднання «NETWORчі», і само собою так вийшло, оскільки я режисер за освітою, що стала брати участь в організації цих заходів не лише як співавтор і виконавець, а і як режисер. І у нас з’явилось шість таких літературних спектаклів».

Цікавим був і досвід участі в проекті Сергія Жадана: «Щодо співпраці з Сергієм Жаданом — він робив фестиваль «Дорога на Схід» і побачив один із наших спектаклів – «Вокзал», який я зробила з дівчатами. Тоді він і запросив нас взяти участь в фестивалі «Дорога на Схід».  Отак завдяки «Нетворчим» з’явилося дуже багато інших літературних фестивалів, в яких ми брали участь – я навіть не можу зараз по пам’яті всі  назвати, бо їх була нймовірна кількість. Відповідно, що таке літературний фестиваль? Ти потрапляєш туди, знайомишся з цікавими талановитими людьми, з’являються комунікації, нові проекти, фестивалі, конкурси… Так я потрапила і на Інтереальність»

Аня з «NETWORчими» робила не лише літературні спектаклі. Взагалі, цей проект заслуговує на увагу ще й тому, в Україні йому нема аналогів, адже самі автори являються і акторами, і виконавцями, і режисерами, а в самому дійстві є реальна драматургія, бо тексти пишуться спеціально для таких літературних постановок. Це вже не формат поетичних читань, а повноцінна вистава для камерної сцени.

Втім, Анну з театром пов’язує не лише цей проект. Вона ще й являється автором текстів пісень до музичних вистав «Снігова королева» та «Дракон» у Харківському театрі юного глядача, написала лібрето до рок-опер «Марія Стюарт» та «Синя Борода». Як режисер-постановник, працювала над виставами «N. Ніжинський» (ТО «ЕЩЕ», Харківський Будинок актора), «Скляний звіринець» (Київський обласний академічний музично-драматичний театр ім. Саксаганського), «Аншлаг» (Київський театр «Слон»), «Служниці» (студія театру «Лукомор’є»); літературних вистав «П’ять», «Цілую, пиши», «Вокзал» та «Квадроказки» (літературне об’єднання «NETWORчі»).

***

Він так думає:

якщо я, припу́стимо, дерево, то вона – непролазний ліс,

якщо я перон, то вона – вокзал, з вантажем громіздких валіз,

якщо я – догори, то вона – неминуче, невпинно, незламно – вниз.

Я не знаю, який божевільний чорт до цієї драми мене заніс

і який мені буде приз.

І вона так думає:

якщо я, припу́стимо, в’язень, то він – на варті моїх тортур,

якщо я нісенітний жарт, то він – найдотепніший каламбур,

якщо в мене тільки пішак та кінь, то в нього – безліч важких фігур,

я не знаю, який м’якосердий янгол між нами настирливо зводить мур,

але це незграбний амур.

І вони так думають:

Отче, теплий, в цьому шаленстві – хто з нас ягня, хто – вівчар?

Чому Ти знав, та завжди нез’ясовно та красномовно мовчав

про те, що не зберегтись від брехні та болю, образ, сум’яття, та чвар…

Що Ти, врешті, ліпитимеш с цього багна, Гончар?

Бог сміється: які ви наївні, діти, Я тільки-но розпочав.

(с)Анна Кисельова

Анна досить багато читає і сучасних, і несучасних поетів, і українських, і зарубіжних: «Божеволію від Хуліо Кортасара — я його обожнюю і люблю ніжною любов’ю. Причому, не лише його романи, а і поезію, хоча перекладена поезія… тут питання, кому вклонятися – авторі чи перекладачу, але ці тексти на мене мають сильний вплив, оскільки в нього фантастичні мислеформи, які він незрозумілим способом втілює в слово, це дуже здорово».

Єлена Дорофієвська, куратор «Нової доби»

Березнева «Нова доба» відбудеться у п’ятницю, 26.03, о 17:00 в Національному музеї літератури України. В рамках проекту поетеса і фотограф Наталя Політова презентуватиме свій доробок урбаністичної лірики та авторські світлини.

Прокоментуєте?

ЗАЛИШИТИ ВІДПОВІДЬ

Прокоментуйте!
Напишіть Ваше ім'я