На Дніпропетровщині триває проєкт «Письменник у бібліотеці: знайомтесь»

0
331

Днями у Дніпропетровській обласній універсальній науковій бібліотеці (ДОУНБ) відбулась чергова зустріч у межах регіонального проєкту «Письменник у бібліотеці: знайомтесь».
 
Нагадаємо, що проєкт було започатковано ДОУНБ та Дніпропетровською обласною організацією НСПУ ще минулого року. Мета проєкту – ознайомлення широких верств населення із творчістю письменників Придніпров’я.
 
Гостею цієї онлайн-зустрічі стала поетеса Олена Швець-Васіна. Пані Олена є членкинею секції літератури для дітей та юнацтва «Джерело» при ДОО НСПУ, Конгресу літераторів України, композиторкою, авторкою і виконавицею пісень. У доробку авторки понад 100 пісень на власні вірші, вірші поетів Придніпров’я і класиків.
 
У зустрічі взяли участь бібліотекарі та читачі 38 бібліотек області.
 
Олена Іванівна – авторка багатогранна. Вона пише прозу і поезію як для дорослих, так і для дітей. Письменниця презентувала нову книгу, яка вийшла друком минулого тижня – «Спогадайлики про Ігоря і Артема» («Журфонд», Дніпро-2022).
 
Під час зустрічі пані Олена декламувала свої вірші та заспівала пісню. Особливо вразили присутніх на заході вірші, присвячені Маріуполю та пологовому будинку у Вільнянську.
 

 ПРИТЧА ПРО НЕМОВЛЯТ
 
Містечко лагідне із назвою сучасною – Вільнянськ.
В пологовий будинок серпень сонний заглядає.
Там, наче янголи, у білому – від лікарів до нянь,
Їх від палати до палати постаті літають.
 
Пологовий будинок радо зустрічає і веде
Жінок, в яких під серцем виникає тайнодія:
За Божим повелінням Інь та Ян, з’єднавшись ув одне,
Створили плід, в якім Любов, і Віра, і Надія.
 
І саме там, в містечку, моя мама первістка ждала.
Батьки матусі й тато тамували хвилювання.
А в батьківськім дворі і яблуні, й черешенька мала,
І вірний пес Пірат – мов теж застигли у чеканні.
 
Із лона мами випурхнуло пташеня – з’явилась я!
І першим криком дзвінко світ шалений привітала.
Так сильним звуком намагалася своє явити «Я»,
Яке покаже вхід до життєдайного порталу.
 
Господь гортав стобарвними сторінками моє життя…
Ось промайнув стоп-кадр: дівчатко сірооке в косах…
Прискорювали втрати, зустрічі судьби серцебиття:
Ті ж самі очі, тільки срібні стежки у волоссі…
 
…Ураз – війна. Думками лину в світ дитинства – хоч здаля!
Тепер мене Дніпро повітрям долі обіймає.
Читаю: у тому ж будинку, у Вільнянську, немовля –
Чиєсь продовження життя – два дні живе у раї.
 
У часі й просторі не кожне Зло дістало відкоша:
У дім пологовий ракета ворога вгатила!..
Й до Бога повернулася дитинки світлая Душа…
А я, німа від болю, та кричу, кричу щосили!
 
Злилися воєдино наші крики всупереч пітьмі:
За обрій покотились хвилі золотого жита.
Немов родинним криком сповіщали з немовлятком ми,
Що згине Зло, що світ – прекрасний й далі буде жити!
 
Вірш написаний під світло ліхтарика в темну-претемну ніч 23.11.2022 р. опісля ракетної атаки ворога по всій Україні.

Олена Швець-Васіна
м. Дніпро

Пресслужба ДОО НСПУ
 
 
 
 

Прокоментуєте?

ЗАЛИШИТИ ВІДПОВІДЬ

Прокоментуйте!
Напишіть Ваше ім'я