Так, Україна переживає не найкращі часи. Мало не кожного дня московити запускають свої ракети та дрони по українських селах і містах, убивають мирних людей, знищують інфраструктуру…
От і в ніч проти четверга нашу столицю атакували ворожі ракети та дрони, переважна більшість яких була знищена нашою системою протиповітряної оборони. Але й руйнації від їхніх уламків знову мали місце в кількох районах весняного Києва…
Та все ж, ніби компенсуючи киянам заподіяне зло, зійшло тепле сонечко, мирною блакиттю потішили небеса, тож, за дорученням Київської організації Національної спілки письменників України, Петро Засенко та Борис Пономаренко вирушили до Природничо-наукового ліцею № 145, щоб зустрітися з юними шанувальниками рідної мови та української літератури. Вони були впевнені, що молоді кияни цікавляться вітчизняною літературою та історією її розвитку, але дійсність перевершила всі очікування.
Гостей зустріли привітні вчителі української мови та провели до класу, вщерть заповненого юнаками та дівчатками старших класів, які приязно, але допитливо оглядали вже сивочолих письменників. Так, ніби запитували: «А чим же цікавим ви нас подивуєте, шановні? Чи, може, будете нас лише повчати та виховувати?»
Надія Григорівна Божко, — вчителька української мови, яка й запросила гостей на цю зустріч, коротко їх представила і передала слово Борису Пономаренку, а той розповів їм про діяльність Національної спілки письменників України, її структуру, роль у процесах державотворення, непрості завдання, які стоять перед Спілкою в умовах воєнного часу.
- А зараз я передаю слово Петру Петровичу Засенку, що уособлює собою ціле покоління блискучих письменників не лише сьогодення, а й воєнного та повоєнного часу, які прославили українську літературу, боролися за створення Української Держави та заклали основи сучасної Національної спілки письменників України. Петро Засенко – це жива історія нашої літератури. Не гайте часу та слухайте цього блискучого поета і громадянина. І розпитуйте його, бо він багато знає…
Петро Петрович прочитав кілька своїх нових, блискучих поезій, а потім щиро й правдиво відповів на всі запитання, які стосувалися життя та творчості Василя Симоненка, братів Тютюнників та своєї долі, що особливо цікавили молодих людей. А запитань було чимало, відповіді почули відверті, тож, і письменник, і учні та вчителі отримали велике задоволення від цього спілкування.
Кілька своїх поезій із нової книги «Сила роду нашого», присвяченої славним воїнам ЗСУ, прочитав Борис Пономаренко, а потім запропонував почитати власні твори молодим поетам. І молодь не підвела свій ліцей. Майстерно та розкуто читали свої ліричні та патріотичні поезії учениця 9-А класу Еліна Шаповал, учениця 8-Б класу Дарина Томків, учень 9-Б класу Олександр Гусак, чим заслужили схвальну оцінку та підтримку письменників. Усі вони отримали в подарунок книги від Київської письменницької організації. А ще схвильовано та задушевно прочитала свої болісні поезії вчителька школи, член Національної спілки журналістів України Оксана Медведенко, родину якої не обійшла непоправна втрата від московської навали. Їй, а також учителям української мови та літератури Надії Божко, Людмилі Бондаренко та Олені Заболотній, під гучні оплески присутніх були вручені грамоти Київської організації Національної спілки письменників України. А за дорученням Голови НСПУ Михайла Сидоржевського, Борис Пономаренко передав директору ліцею Миколі Левтіку Почесну грамоту НСПУ та книжковий подарунок для шкільної бібліотеки. Завершуючи зустріч, гості відзначили якісну підготовку заходу членами педагогічного колективу, щиру привітність і активність учнів та приємну чистоту й порядок у приміщенні та на території ліцею.
- Бачите, Борисе Йосиповичу, ми сьогодні недаремно прожили день! Бо засвідчили свою повагу українським вчителям, поділилися своїм досвідом і послухали поезії нашої чудової молоді, — не приховував свого задоволення Петро Петрович Засенко…
Б. Пономаренко
