За участі Любові Голоти, Михайла Пасічника, Галини Тарасюк, Михайла Шевченка в Будинку письменників зібралася частина письменницької спільноти, які 40 років тому поповнили лави Спілки.
«Я не буду розмежовувати шістдесятників і сімдесятників. Окремо їх не було. А було різне життя у суспільстві в різні часи. Письменник як рупор часу», — сказав Михайло Шевченко.
Про місце письменника у тодішньому і сучасному суспільстві, нові виклики часу та творчість давні колеги говорили увесь вечір. Зі святом ювілярів привітав і голова Спілки Михайло Сидоржевський.
«Сорок років назад була інша Спілка. Але традиції залишилися, імена залишилися. Зараз ми маємо інший час, іншу країну й зовсім інше ставлення до Спілки, — зазначив очільник НСПУ. — У вас є своєрідне братство. І я по-доброму заздрю, що Ви зібралися гуртом, щоб відзначити спільне свято. Молодші покоління повинні наслідувати ваш досвід».
У теплій атмосфері сімдесятники згадували, як опинилися в стінах письменницької спільноти, про наставників та перші літературні кроки.
«Трибуна у цій залі спонукає до спогадів. Коли я вперше стала за неї, зал здався безкінечним. Тоді я подумала, що тут сидить ледве не вся Спілка письменників. У перших рядах сиділи Григір Тютюнник, Віктор Близнець, Тамара Коломієць, Микола Бажан, всі найкращі критики і письменники. Вони були прихильними до нас. Це родичанське почуття зв’язало наш гурт», — розповіла Любов Голота.
Ювілейна зустріч перейшла зі спогадів до поетичної ноти.
Анна Дрофа,
Прес-секретар НСПУ
