Днями Відбулася церемонія нагородження переможців ХХІ літературної премії.
Не зайвим буде нагадати, що літературну премію імені Богдана Ігоря Антонича «Привітання життя» заснували 1994 року. Але в останні вісім років через причини фінансові й організаційні конкурс не проводився. Тож коли цьогоріч управа Львівської обласної організації Національної спілки письменників України в особі Олеся Дяка вирішила відновити премію, щоб активізувати літературну творчість молоді України й закордоння в галузі поетики, то, як зізнався один із її засновників – Шевченківський лавреат Ігор Калинець, він уже не дуже в це вірив. Можливо, його песимізм був спричинений апокаліптичними подіями останніх років: спершу – пандемія ковіду, згодом – війна. Втім, попри невтішні прогнози, перезавантаження премії відбулося. І ось – результат.
Ігор Калинець
Через 29 років від дня заснування премії в Залі літературної слави Львівської письменницької організації зібралися дехто з засновників: письменник Ігор Калинець та директор видавництва “Каменяр” Дмитро Сапіга. Прикро, що не всі засновники дожили до цієї щасливої хвилини. Припинила своє існування фабрика “Атлас”, зі зникненням якої втрачена унікальна технологія з видруку книжок, відійшов у засвіти ще один прихильник цієї премії – колишній директор Львівського Палацу Мистецтв Роман Наконечний. Про це зі смутком констатував Дмитро Сапіга. Також він згадав ті часи, коли перша церемонія вручення премії Антонича відбулась у палаці Потоцьких (тоді жартували, що вінчають поетів із Музою), а глядачів було так багато, що навіть на підлозі сиділи…
Голова Журі премії імені Богдана Ігоря Антонича “Привітання життя” Олесь Дяк визнав, що цього року в конкурсі взяло участь небагато поетів, а з Галичини – на диво найменше. Можливо, через війну. Бо всі незрозумілі речі сьогодні пояснюють війною. Хоча в часі, коли класні керівники привозять школярів на екскурсію до кімнати страху замість до театру чи книгозбірні (з промови Дмитра Сапіги), можна тільки здогадуватись про драматичну ситуацію в сучасному книгарстві.
Олесь Дяк
Втім і засновники, і Журі глядять на справу з оптимізмом. “Хоч і складно спершу, але конкурс має потужну енергетику, – зауважила членкиня Журі Марія Людкевич, – Нічого, що учасників – мало, але колись буде більше, і з чогось треба починати”. Адже, як вважає Ігор Калинець, ім’я Богдана Ігоря Антонича заслуговує на довге літературне життя і вартує гідних послідовників. Через те, що цьогорічні автори не могли досягнути планки поетів попередніх літ, Журі вирішило – Гран-прі та Диплом I ступеня нікому не присуджувати.
Натомість диплом II ступеня отримала вісімнадцятирічна львів’янка Юлія Каспрук за збірку «Інший вимір»; диплом III ступеня – у двадцятитрьохрічної киянки Ніки Кічурки за збірку «Я твоїша». Заохочувальними дипломами відзначені: «Українська мрія» Віталія Данищука (25 років) зі Словаччини, «Квіти минулому» Наталії Портяник (27 років) з Хмельницького, «Падолист» Богдана Козійчука (19 років) зі Львівщини та «Лабіринтами темних лісів» Олега Білецького (19 років) зі Львова.
Наприкінці церемонії Олесь Дяк оприлюднив імена членів оргкомітету: почесного голову – пана Ігоря Калинця, письменника Юрія Грешка, Дмитра Сапігу та Юрія Кархута. До слова, останній знайшов можливість забезпечити коштами преміальні, поліграфічні витрати, дизайнерські розробки, виготовлення дипломів – всього того, без чого церемонія не відбулася б. На перспективу передбачається підтримка початківців публікаціями у високій пресі та сприяння у виданні наступних книжок.
Якщо говорити про присутність гостей від влади, то пані Оксана Стельмах, яка представляє Управління культури Львівської міської ради, була єдиною.
А розпочав церемонію нагородження натхненний виступ студентів курсу спеціальності «Театральне мистецтво драматичного театру і кіно» факультету культури і мистецтв Львівського Національного університету імені Івана Франка.
Леся Бернакевич,
ЛОО НСПУ
