1.
До королівства Кастільї та Леона
за правління Ізабели Кастильської
та Фердинанда Араґонського
доносилися чутки про багатства Індії
А коли Васко да Ґама повернувся
із навантаженими прянощами –
то їх запах заполонив Європу:
й королі та придворні заметушилися
– гадаючи –
якби-то розжитися та примножити багатства
завоювавши далекі краї
в яких тамтешні люди оздоблені
дванадцятьма парами очей.
Якийсь Cristóbal Colón місяцями очікував авдієнції
у Ізабели та Фердинанда
але авґустішій парі було не до нього –
тривала війна з Ґранадою.
Однак королівський духівник – старий лис –
занюхав різкий запах незнаної землі перенесений вітрами
через Атлантику – масний як сік переспілої помаранчі
Він й умовив королівську пару вислухати
настирливого мореплавця – тим паче у воєнних діях
наступило затишшя.
Вирішено було – спорядити
три кораблі.
А щоби випередити ненависних портуґальців
– завжди вони плутаються під ногами –
довірилися розрахункам
астронома і картографа Паоло Тосканеллі:
мовляв плисти потрібно на захід.
Розрахунки – як потім з’ясується – були помилковими.
Cristóbal Colón передбачав успіх
й зажадав для себе: адміральського чину
– титулу віце-короля нових земель
та десятої частини від майбутніх багатств
Ізабела з Фердинандом поламалися для годиться
та врешті погодилися
Достеменно відомо було
що пролив до Червоного моря пантрує Османський флот
«Значить, – подумав Cristóbal Colón , – потрібно плисти на захід».
2
Флотилія з трьох кораблів долала морські простори
порипуючи розсохлим корабельним деревом
вітрила тріпотіли як крила морських ангелів
а матроси – які вичерпували воду стоячи у ній по котики
бо солона вода просочувалася крізь щілини –
кляли на чім світ стоїть свою нещасну долю
були з Адміралом королівський контролер
і королівський постільний та ще десятки відчайдухів
і коли хто-небудь помічав птахів чи скупчення зелених водоростей
то вдивляючись у блискучий горизонт
хотіли бачити землю: бо першому хто прокричить: Земля!
даровано буде тисячу мараведі та інші королівські привілеї
супроводжували дельфіни й літаючі риби
а також фонтани печальних китів
тремтіли стрілки компасів – а кораблі
корилися морським течіям та поривистим вітрам
одного дня над кораблями пролетіли дивовижні білі птахи
і кожен з команди подумав що земля близько
І одного дня коли Адмірал перепочивав
накрившись мапами і снилися йому Альхамбра й Андалузія
якийсь Родріґо – з тих відчайдухів що відірви та викинь –
помітив на горизонті вузьку зелену смужку
і перед тим як прокричати: земля та щоби не осоромитися
він ще раз протер брудною рукою закислі очі
наблизившись на човнах мореплавці побачили нагих людей –
не було в них дванацятеро очей і жодної зброї окрім дерев’яних палиць
жінки що стояли поруч нагадували
злитки золота – а їх неприкритий сором
порослий дротяним чорним волоссям
нижче животів виколював прибульцям очі
3
Островитяни подумали що прибули їхні боги
Тим часом три капітани та королівські контролер
з постільним засвідчили що Адмірал
першим побачив землю і першим ступив на берег
допливши з командою на човнах
Та поки іспанці складали правові акти на нові землі
тубільці що були позникали в своїх зарослях
повернулися з подарунками – папугами та пряжею –
й тицяли їх наївно богам
Адмірал розпорядився роздати вервиці зі скляними
камінцями й подумав: «З них будуть – кмітливі слуги
і сумирні християни». Він втикнув королівський
прапор з ініціалами «F» та «Y» у вогку від дощу землю
і назвав острів Фернандіна – й усі присутні ствердили
що присягнуть – у разі чого – перед королівським двором
Адмірал прилучивши острів з новими підданими
до королівства Кастильї та Леоне
вирішив не затримуватися й плисти далі
він уже майже всівся у човен закинувши одну ногу за борт
аж тут біля нього з’явився осмілілий тубілець
показуючи на міґах на Адміралову шпагу
Адмірал витягнув її а той схопившись за лезо
порізав собі долоню – й скривившись
дивився як з чорної долоні скапує кров
злизуючи її чорним язиком. Боги виявились жорстокими
але про це згодом: коли зґвалтують його дружину
а йому просто випустять кишки
4
Коли Адмірал обігнув цю землю і переконався
що це острів – «Санта Марія» лягла
на прибережні рифи
розпоровши днище як риба черево
Cristóbal Colón наказав розбирати корабель
вилаяв капітана-невдаху
й усіх – тридцятьох дев’ятьох матросів з «Санта Марії»
відправив на берег
лише двома кораблями Адмірал повертався до Іспанії
й місця для всіх забракло – до того ж
він прихопив з собою – як уважав – індійців; а окрім них – листки тютюну
папуг – гамаки – і перші збудники сифілісу
Адмірал пообіцяв залишеній команді
повернутися: одні з них – тішилися що заживуть на всю губу
інші – не вірили жодному адміральському слову –
й потягнулися довгі тижні очікування
освоївшись знахабнілі іспанці виловлювали тубільців
і вимагали від них золота
а жінок привласнювали насильно – утримуючи
біля себе одночасно двох-трьох
збудовану з корабельного дерева фортецю
тубільці оточили й перебивши іспанців
забрали своїх жінок та дочок
а фортецю підпалили разом з трупами
у вересні 1493 року флотилією з сімнадцяти кораблів
Адмірал – дотримавши слова прибуде
до бухти в надії побачити фортецю та матросів
але згарище встигло зарости буйною рослинністю.
5
О великий мореплавче –
ти що назвав відкриті тобою землі
надавши їм імена королеви і короля
і країни – з портів якої ти вирушав у небезпечні плавання
О адмірале морів та океанів –
гнаний жагою багатства – жагою відкриттів
ти що навчив нас курити тютюн
ти що привіз нам картоплю і кукурудзу
ти помирав напівзабутий
позбавлений привілеїв
бо не привіз достатньо золота та прянощів
на які сподівалися Ізабела із Фердинандом
пощо їм твої листки тютюну? – якщо вони не знали що з ними чинити
пощо їм твоя картопля? – якщо вони не відчували її смаку
пощо їм твої папуги? – якщо від них не дочекаєшся співу
дух твій спротивився смерті – о Адмірале!
і ти знову вирушив у подорож з Севільї
до Санто-Домінґо, а відвідавши Кубу
знову повернутися до Севільї
де твій прах тримають на своїх раменах королі
але ти так усіх заплутав
подорожуючи по своїй смерті
з Європи до Нового світу і знову до Європи
й не знати де поклонятися тобі
у Севільї чи в Санто-Домінґо?
О великий мореплавче –
якби ти поплив на схід
якби не помилка картографа Паоло Тосканелі
чи нині писав би я про тебе?
Дякую тобі за картоплю і папуг
і прикушу язик подяки за тютюн і сифіліс
а гріхи які ти і твої матроси вчинили над тубільцями
спокутуєш – мабуть – довічним посмертним
туди-сюди плаванням
адмірале морів та океанів
великий мореплавче
