Я порався з гібіскусом. На зиму
каністру приготовлював з бензином
Лопату розшукав – бо снігопад
засипле нас по плечі і по шию
І снігову матерію пошиють
кравці небесні для кущів троянд
обстрижених на зиму що чекають
обмерзлими бутонами читають
гусиний переліт із ґелґотінням
складаючись з зимових перельотів
я розповім тобі що буде потім
про землю і птахів як Старший Пліній
Я впорався з рослинами і віршами
Зима – передбачають – буде з мишами
Неурожай – такий зими почин
Бензин довозять срібними цистернами
а я займаюсь справами мізерними:
то віршами – то невідомо чим
Навпроти дому й східного вікна
пасуться три овечки – хоч одна
тримається поодаль – три каркаси
голів овечих та овечих ніг
три мордочки заховані під сніг
копитць дванадцять – в снігові б напастись
Надходять дні услід за Миколаєм
В деревах сік промерзлий завмирає
Троянди знітились – Притихлий океан
вбирається в кожух – Услід за вітром
що продуває груди і макітру
летить самотній в самоту баклан
Я бачу як політ його триває
як він баланс над хвилями тримає
він – чорна цятка як різдвяний мак
вже перетертий простором зеленим
він так далеко відлетів від мене
за горизонт й покинутий маяк
Я впорався з гібіскусом. Під вечір –
знайшов для вірша кілька вправних речень
для чайника – із липи сухоцвіт
і з маршем тріумфальним входить грудень
і кашель роздирає здуті груди
і бовваніє – як овечка – світ
