Тимофій Гаврилів. Авель

0
158

ти мені подобаєшся мовив я будь моєю
я згріб тебе з-під носа в роззяви-вечора
ото ще вайло смалив до тебе халявки
вдаючи ґалантного залицяльника
відтоді ми вештаємося світами
чому я запитала ти ти впевнений?
ти подобаєшся мені цього досить
коли ранок розвіяв туман ми були ген далеко
вітер нашіптував нам божественних колискових
немає мʼякшого ліжка за колихкі отави
ніч стелила їх духмяно і свіжо
сонце наливало нам щедрі келихи
в цього фацета-сомельє найдобірніші вина
ми зупинялися в найкращих готелях
я не знаю жодного який мав би більше зірок
одного разу закортіло навідатися в ріднизну
де хатка в якій я народився виросла камʼяниця
здоров авелю де тебе чортяко носило
він перехопив мій погляд вдивлений у будинок
я поставив його ось цими руками
він гордо окинув свої широкі долоні
ти завжди завдавав батькам клопоту авелю
а ти такий схожий тепер на батька відказав я і голос твій як його
старенька мати сильно ж вона змінилась!
братова жінка повнява і миловида
поруч молодше старшенька середульший
це авель ваш дядько якого носило світами
розповідай де ти був що чував як велося
вітер мовив я нашіптував колискових
світанок давав щедрих рос умитись
день кликав у далеку дорогу
ніч стелила найзручніше на світі ложе
сонце сяяло високо в синьому небі
як тоді коли ми бавилися з тобою в лови
де авель? спитав тебе батько
не знаю мовив ти я не сторож йому
твій голос здавався легким і приємним
що дивного? подумав я це ж голос брата мого

facebook.com






Прокоментуєте?

ЗАЛИШИТИ ВІДПОВІДЬ

Прокоментуйте!
Напишіть Ваше ім'я