Тут жирний вугіль – масло – житній хліб
Червоне зерносховище і хлів
В містечку – церква і місцева пошта
Якби знаття що білка і єнот
десь притаїлись – Бо скавчить койот
й живе своїм – як кажуть – власним коштом
Навколо міста – фермерські сади
за них і землю точаться суди
з минулого століття – так нізвідки
хтось взяв в оренду чи позичив в борг
про це забув – здається – навіть бог
й присяжні судді і продажні свідки
Похилий млин скалічено кульгав
Самотній міст ловив – як звично – ґав
Койот то щикає – то нявкає – та врешті
провінція – містечко двох складів
крамниць не густо – товариство вдів
і дочок революції – і ще щось
що схоже на музей історії ремесел
роди місцеві – їхні гнуті чресла
вугільний пил – вугільний склад – вагон
покинуті копальні без породи
за річкою – пощикують койоти
в ріці – піщаний окунь і вугор
вдівці та вдови скрають час в таверні
церковній службі – у якійсь майстерні
нащадки вуглекопів – бо вони
тут поселились щоб вдихати вугіль
щоб писк койотів наслухати вухом –
наївні лемки й темні русини
лем їм не бíда в гамерицкім краю
ні гір ні хыж вони не пам’ятають
ні де згубився лемківський король
той що прибув перед Колумбом – звісно –
у лемківських закінченнях затісно
й незвично без овець та їх коров
діди в землі – слова із євангéлій
під містом нори із вугільних келій
–що їдуть з гір пихаті мазури–
затягне хтось із пам’яті в таверні
старіє місто для живих і мертвих
вдивляючись в кириличні копри
