16 листопада за участі відомих українських митців, політичних і громадських діячів у Національному музеї літератури України відбулося літературно-мистецьке свято «Мово рідна, слово рідне…» з нагоди Дня української писемності та мови, а також відбулася презентація у рамках свята книжки Михайла Сидоржевського «Солотвин. З глибин минулого до наших днів».
На свято завітали: Станіслав Аржевітін, В’ячеслав Медвідь, Борис Пономаренко, Станіслав Шевченко, Володимир Петрук, Олександр Шугай, Микола Владзімірський, Микола Гриценко, Ярослав Чорногуз, Віталій Довгич, Ігор Курилів, Анатолій Мойсієнко, Леонід Петровський, Олександр Гунько, Віталій Зарицький, Валерій Ярошенко, Богдан Червак, Дмитро Дроздовський, Микола Гладкий, Юрій Мосенкіс, Олександр Лук’янюк, Василь Василашко, Микола Дудар, Галина Сливка, Віктор Кучерук, Ігор Зоц, Степан Брацюнь, Ольга Фесенко, Світлана Короненко, Алла Кобинець, Валерій Герасимчук, Раїса Сеннікова, В’ячеслав Гук та інші.
Модератором заходу був голова НСПУ Михайло Сидоржевський. Він зазначив, що наразі Україна опинилася на порозі доленосних змін у сфері політики, історії і культури. І ми, українські митці, прямо чи опосередковано долучені до цих вельми важливих процесів, які мають вивести нашу країну з-під російського ярма на стійкий європейський шлях розвитку! На жаль, цей шлях до свободи – зрошений кров’ю тисяч українців, які на полі бою виборюють незалежність нашої держави! У цей надскладний час, коли Україна віч-на-віч опинилася з кривавим агресором – росією, нас усіх об’єднує не лише прагнення до якнайшвидшої Перемоги. Нас усіх об’єднує наша рідна українська мова! Саме мова зберегла нашу державу у віках, коли її марно намагалися заборонити і знищити російські окупанти: вона вижила на засланнях у Сибіру, пройшла катівні КДБ і радянські тюрми. Мова – це підґрунтя нації, найважливіша її складова, і це дуже добре розуміє наш ворог, який на окупованих українських територіях знищує українську культуру й українську мову зокрема. Ворог палить українські книжки, руйнує українські бібліотеки, грабує українські музеї, забороняє українцям спілкуватися українською. Але ми знаємо, як на окупованій росією споконвічно українській землі чинять шалений опір наші сміливі мужні співвітчизники, наше українське підпілля! Чого варта лише українська літера «Ї», яка з’являється як знак протесту на стінах і бруківках окупованих росією українських міст і яка стала смертним вироком російській окупації в Маріуполі, Херсоні, Мелітополі, Бердянську тощо.
Він також підкреслив, що Україна зробила свій європейський вибір і є невід’ємною частиною вільного світу, європейської демократичної родини, де панує верховенство права і повага до територіальної цілісності країн. У цей світлий день наші серця сповнені гордості й радості за те, що ми є, і є наша українська мова, яку не здатні були знищити ні царат, ні радянський союз, а тепер – і путінська росія.
Михайло Сидоржевський зазначив, що його книжка «Солотвин. З глибин минулого до наших днів» – це ґрунтовне історичне дослідження його рідного села Солотвин, що знаходиться в Бердичівському районі Житомирської області, перша архівна згадка про яке зафіксована ще далекого 1593 року. Також автор зауважив, що його книга порушує тему минулого одного з українських сіл у контексті і світової історії, і історії України зокрема, насамперед її Правобережжя. Михайло Сидоржевський підкреслив, що ця книжка – це «мій щит і мій меч у війні за рідну землю проти лютого і ненависного ворога – російського фашизму». На зустрічі автор цікаво й розлого розповів про задум створення своєї книги, про непростий пошук матеріалів для неї у різноманітних інформаційних джерелах, починаючи з мережі Інтернет і закінчуючи державними архівами й бібліотеками. Ще з дитинства автор вельми цікавився історією України, зокрема історією свого рідного села Солотвин, тому, будучи допитливим хлопчиком, ретельно всовував у свою пам’ять розповіді старих людей, оповіді батьків, записував їх, систематизував, таким робом збираючи матеріал для майбутньої книжки, яка стала однією з найкращих публіцистичних робіт автора. Зі слів Михайла Сидоржевського, писати цю книжку він почав із січня 2014 року, коли матеріалу назбиралося вже багато і його треба було оформити, дати йому логічну послідовність. Для цієї книги автор ретельно опрацював «Архів Південно-Західної Росії» – збірку історичних документів та літературних пам’яток України XIV–XIX століть, яка включає в себе величезних 35 томів документальних матеріалів, де правдиво відбилося повнокровне і повноцінне життя України того історичного періоду. Хоча знайшов там лише два документи, які безпосередньо стосувалися села Солотвин. Також у своїй книзі Михайло Сидоржевський використав стародавні церковні метричні книги, а ще заглибився в давнину й докладно розповів про вплив на історію села Великого князівства Литовського.
Також Михайло Сидоржевський розповів історію свого роду й свого села через старі фотографії.
На урочистому вечорі виступили шанувальники творчості автора, його друзі та побратими, зокрема український політик Станіслав Аржевітін зазначив, що ця книжка має величезну ціну, тому що ввібрала в себе титанічну працю письменника; громадський і політичний діяч Богдан Червак наголосив, що такі книжки лишаються в пам’яті, тому що творять і формують історію самої нації; видавець Віталій Зарицький зауважив, що ця книга відображає суть нашого народу, нашої величної історії, тому вона буде й для майбутніх поколінь, оскільки зберігає нашу історію; однокласник Михайла Сидоржевського Валерій Ярошенко зазначив, що цією книгою ми бережемо пам’ять про наше минуле; письменник Олександр Шугай наголосив на актуальності цього видання, яке може стати прикладом для інших письменників зробити й собі щось подібне – розповісти про історію свого роду та місця народження; публіцист Володимир Петрук звернув увагу на те, що презентована книга має багато достоїнств, оскільки через історію невеличкого житомирського села автор розповідає історію всієї України, також В. Петрук зауважив, що автор багато використав картографії, зумів зобразити загальноукраїнську історію через гідроніми, топоніміку тощо.
Також на вечорі виступив відомий український письменник і лауреат Шевченківської премії В’ячеслав Медвідь. Він зауважив, що сьогодні українська літературна має потужну образну барву, а своєю величезною працею автор репрезентує неперебутність української нації, її нескінченність і нескоримість.
Поет і співак Микола Дудар привітав автора з виходом книги піснею : «Балада про повстанця»; а письменник Леонід Петровський побажав кожному письменнику звернутися до своїх джерел і написати про це у своїй книзі.
Також на заході виступили й інші учасники, зокрема Микола Гриценко, Степен Брацюнь, Ольга Фесенко, Поліна Лучко, Світлана Короненко, Ярослав Чорногуз, Валерій Герасимчук, Раїса Сеннікова, Борис Пономаренко – усі вони наголосили на важливості подібних видань, особливо тепер, під час війни, коли ворог має на меті знищити українців як націю.
Завершуючи свій творчий вечір, Михайло Сидоржевський зазначив, що Україна обов’язково переможе у цій жахливій і кровопролитній війні, а нам усім важливо зберегти історію нашого роду, нашого села і міста, і передати її наступним поколінням, бо саме так твориться колективна пам’ять незборимої української нації. А ще голова НСПУ зазначив, що в цей надскладний для України час усіх нас об’єднує саме мова, і завдання кожного українського письменника не лише створювати високохудожні твори, які утверджуватимуть українську націю на мапі світу, а й стояти на сторожі рідного слова, захищати мову від загарбників.
Пресслужба НСПУ
Фото – Пресслужба НСПУ
Прокоментуєте?
