У Будинку письменників відбулися Всеукраїнські читання до дня народження Івана Франка. Провідні українські поети прочитали твори великого Каменяра, а також представили власні вірші, присвячені Україні.
Модератором заходу був голова НСПУ Михайло Сидоржевський.
Він зазначив, що у цей надскладний час, який тепер переживає Україна, коли російська орда розпочала повномасштабну війну, застосувавши для цього всі свої сили, палке і натхненне слово Івана Франка стає в пригоді не лише звичайним українцям, які вірять у незборимість України і її непереможність, а й мужнім воякам ЗСУ, які самовіддано боронять рубежі нашої Батьківщини від російської навали. М. Сидоржевський зауважив, що, тепер ушановуючи пам’ять Каменяра, ми віддаємо пошану не лише нашій славетній історії, а й усім тим, хто загинув, захищаючи незалежність суверенної України.
Також він наголосив, що поезія Івана Франка попри плин часу не втрачає своєї актуальності, а навпаки – лунає ще дужче й сильніше, бо вона є втіленням душі українського народу, його одвічних прагнень до свободи і незалежності. Бо громадянська лірика видатного Каменяра – це окраса української літератури. Голова НСПУ прочитав вірш Івана Франка «Каменярі», наголосивши на його актуальності.
До урочистого заходу долучився і письменник Борис Пономаренко. Він звернув увагу на те, що кожен українець, який боронить свою Батьківщину від рашистів, тепер, по суті, каменяр, ми всі, хто стоїть на сторожі незалежності України – і звичайні громадяни, і письменники, і вояки ЗСУ є каменярами, бо намагаємося не лише перемогти російське зло, яке суне на Європу з півночі, а й утвердити Україну на мапі світу як незалежну суверенну державу, яка сповідує гуманізм і духовність і стала залізобетонним муром між путінською росією і Заходом, аби зберегти демократію і свободу не лише власної країни, а й усіх демократичних країн Європи. Б. Пономаренко прочитав уривок із поеми Івана Франка «Мойсей».
Відомий поет Петро Засенко зауважив, що Іван Франко – це величезний материк української культури, який поєднав у собі історичну пам’ять нашої держави і душу всього українського народу. Він також додав, що, окрім патріотичної громадянської лірики, де звучать соціально-національні мовити, Іван Франко був іще й чудовим поетом-пейзажистом, а його вірші, присвячені найсвітлішому людському почуттю – коханню, нагадують щирі сповідальні молитви, де людська душа, сповнена любові до всього сущого, стає ніби безсмертною, увібравши в себе світло минулих днів. Петро Засенко розповів про трагічне кохання великого Каменяра до Ольги Рожкевич, батьки якої заборонили їй зустрічатися з політичним в’язнем. Тому поезія Івана Франка, сповнена ніжності й болю, озивається в наших серцях, бо вона вистраждана, справжня, талановита, де незвичайна краса і потужна сила людських почуттів підносять людину над побутом, розгортаючи перед нею нові незвідані духовні світи. Петро Засенко прочитав вірші Івана Франка «Твої очі, як те море…», «Не минай з погордою», «Я не кляв тебе, о зоре…». Також він зауважив, що вже давно на часі видати всю багатотомну літературну спадщину Івана Франка, бо це дуже важливо для прийдешніх поколінь і майбутнього України.
Поетеса Ніна Шаварська звернула увагу на багатогранність творчого набутку Івана Франка, на його універсальність і всеохопність, де можна знайти відповіді на актуальні питання і де сила слова має історичне й національне значення, бо уособлює в собі незламний дух української нації. Вона прочитала вірші великого Каменяра «Ой ти, дівчино, з горіха зерня…», «Ой жалю мій, жалю…» та інші.
Письменник В’ячеслав Гук зазначив, що Іван Франко є одним із символів української Незалежності, що його потужні поетичні твори надихають сучасних митців – співаків і композиторів – на створення пісень, які підкоряють серця сучасних слухачів. В. Гук прочитав вірші Івана Франка «Паде додолу листя з деревини…», «Плив гордо яструб в лазуровім морі…», «Пісне, моя ти підстрелена пташко…».
У заході взяли участь відомі українські поети Петро Засенко, Станіслав Шевченко, Тетяна Пишнюк та інші.
Прозвучали вірші Івана Франка зі збірок «З вершин і низин» (1887) – «Земле, моя всеплодющая мати…», «Ще щебече у садочку соловей…», «Не забудь, не забудь»; зі збірки «Зів’яле листя» (1896) – «Надходить ніч, боюсь я тої ночі…», «Душа безсмертна…»; зі збірки «Із днів журби» (1900) – «Коли часом в важкій задумі…», «В село ходив. Душа щемить і досі…», «Привіт тобі, мій друже вірний. гаю…» та інші.
Насамкінець голова НСПУ Михайло Сидоржевський зауважив, що літературна творчість великого Каменяра надзвичайно актуальна в наші тривожні й важкі дні, коли Україну намагається знищити російська орда, але сила слова Івана Франка – надпотужна, бо його натхненне слово – це зброя, яка захищає не лише кордони суверенної України, а й душі українців від брехливої російської пропаганди, тому що ми маємо славетних пращурів і є їхнім продовженням, і тому палкі слова Івана Франка – посіяні в наших душах золотим зерном свободи і незалежності, бо ми нація, в основу якої покладено гуманізм.
Пресслужба НСПУ
Прокоментуєте?
